Вибрані твори

Але це розрiзнення понять, незалежних вiд досвiду, i понять, якi походять iз нього, е у своiй основi неважливим для розрiзнення апрiорних i апостерiорних наук. Можна не визнавати першого розрiзнення, а друге – визнавати, як це робить, наприклад, Г’юм. Цей фiлософ переконаний, що, аналiзуючи «найбiльш складне чи абстрактне [wzniosie] поняття, ми завжди можемо розкласти його на простi iдеi, якi вiдтворюють якесь попередне вiдчуття або враження. Навiть такi iдеi, якi, позiрно, нiчого спiльного з цим не мають, пiсля детальнiшого аналiзу, виявляються такими, що виникли у той самий спосiб».

Отож, поняття, якi одразу ж здаються нам безсумнiвно апрiорними, тобто незалежними вiд досвiду, виникають лише завдяки нашiй здатностi «поеднання, перетворення, збiльшення i зменшення матерiалу, який постачають нам чуття i досвiд». Одним словом, «увесь матерiал мислення походить або зi зовнiшнiх, або iз внутрiшнiх вражень»[32 - Hume, Badania dotycz^ce rozumu ludzkiego, przekiad Jana tukasiewicza I Kazimierza Twardowskiego, wyd. II, Lwow 1919, s.19 (§§ 22, 23).]. Тодi для Г’юма не iснуе рiзницi мiж незалежними вiд досвiду поняттями i поняттями, якi походять iз нього, однак там само, кажучи про твердження «геометрii, алгебри та арифметики», вiн вважае, що «твердження цього виду можна розкрити за допомогою активностi думки, незалежно вiд будь-яких предметiв, якi iснують у всесвiтi. Навiть якби кiл або трикутникiв не iснувало у свiтi, то й тодi б iстини, доведенi ще Евклiдом, не втратили б анi на мить своеi певностi та сили переконання»[33 - Там само, s. 34 (§§ 46, 7).]. Отже, згiдно з Г’юмом, iснують науки, якi не спираються на досвiд, i цим наукам, предметом яких е «вiдношення мiж iдеями», вiн протиставляе iншi, предметами яких е факти i якi, власне, й спираються на досвiд.

Отож, Г’юм, визнаючи рiзницю мiж апрiорними й апостерiорними науками, водночас вказуе, що в цьому розрiзненнi йдеться не про поняття, а про твердження (судження), якi поруч iз поняттями е другим неформальним складником наук.

Бо про математичнi теореми вiн каже, що iх можна довести самою лише активнiстю думки, незалежно вiд будь-якого досвiду, а самим лише розмiрковуванням. І тут нiхто не може заперечити Г’юмовi. Адже насправдi математик через розумування висновуе з дефiнiцiй, аксiом i постулатiв багато суджень, зовсiм не покликаючись на досвiд, i тим самим доводить, що iснуе сфера наукових дослiджень, в яких судження одержують незалежним вiд досвiду шляхом.