Вибрані твори

І так, як тодi, коли рокiв сорок тому пiсля закiнчення унiверситетського навчання я отримав уперше високе звання доктора фiлософii, так i тепер, коли це високе звання я отримую пiсля рокiв працi як вiдзнаку i нагороду, я присягаю, що до останнього подиху робитиму все, що в моiй силi, quo magis veritas propagetur et lux eius, qua salus humani generis continetur, clarius effulgeat![39 - Чим бiльше поширюеться iстина, тим нехай яскравiше сяе свiтло ii, в якому полягае благо роду людського – Прим. перекл.]

    Переклад з польськоi Ольги Гончаренко

ПСИХОЛОГІЯ, ЛОГІКА І ТЕОРІЯ ПІЗНАННЯ

Ідея i перцепцiя.

З епiстемологiчних дослiджень над Декартом

Вступна ремарка

Істиннiсть принципу Декартовоi теорii пiзнання, вираженого в реченнi «cogito ergo sum», полягае в тому, що в ньому стверджуеться не що iнше як те, що сприймаеться ясно i виразно. Але не тiльки це, а й усi iншi пiзнання згiдно з Декартом е пiзнаннями, тобто судженнями, якi видаються з переконанням про iх iстиннiсть, власне, тому що в них визнаеться iстинним тiльки те, що сприймаеться ясно i виразно.

якщо б ми обмежилися тiльки тими судженнями, предмет яких сприймаеться ясно i виразно, ми б убереглися вiд будь-яких помилок.

Головну роль критерiю iстини в Декартовiй теорii виконуе принцип «clara et distincta perceptio». Із цим погоджуються усi без винятку сучаснi дослiдники фiлософii Декарта[40 - Інколи Декарт наводив й iншi критерii iстини. Дивись Princ. phil. 11.20, III. 43, де вiн таким критерiем вважае згiднiсть досвiду з дедукцiею.

Далi ibidem, IV. 205, 206.]. Щоправда, спроби (зрештою досить рiдкi) пояснення принципу «clara et distincta perceptio» рiзняться мiж собою з огляду на деталi, але щодо важливостi ролi, яку вiн вiдiграе у фiлософii Декарта, пануе повна згода.

Тим паче повинен дивувати той факт, що або вживання поруч з «clara et distincta perceptio» виразу «clara et distincta idea» не помiчаеться, або обидва цi вирази ототожнюються. Перший пiдхiд ми зустрiчаемо у Коха («Die Psychologie des Descartes»)[41 - R.

Koch, Die Psychologie des Descartes, M?nchen 1881.] i На-торпа («Descartes Erkenntnistheorie»)[42 - P. Natorp, Descartes Erkenntnistheorie, Mahrburg, 1882.], а другий – у Больцано («Wissenschaftslehre»)[43 - B. Bolzano, Wissenschaftslehre, Sulzbach 1837.] i Кноодта («De Cartesii sententia “cogito ergo sum”»)[44 - B. Knoodt, De Cartesii sententia «cogito ergo sum», Breslau 1845.]. Але ж уже Антуан Арно («Des vraies et fausses idеes»)[45 - A.