Вибрані твори

Закид, нiбито Декарт у своему доведеннi впав у порочне коло, останнiй вiдкидае за допомогою розрiзнення безпосередньоi i посередньоi очевидностi[46 - «Врештi, щоб не опинитися в зачарованому колi стосовно того, що я не припустився помилки, оскiльки сказав, що не вважаемо iнакше, нiж те, що чiтко i роздiльно сприймаеться, е вiрним, оскiльки Бог iснуе, i ми не визнавали б iснування Бога, якщо б не те, що ми чiтко i роздiльно сприймаемо, про що я уже достатньо чiтко пояснив у вiдповiдi щодо ІІ закиду, тобто розмежування того, що чiтко сприймаемо самою рiччю, вiд того, що пам’ятаемо перед чiтким сприйняттям.

Адже спочатку нам стае очевидно, що Бог iснуе, оскiльки ми спираемося на думки, якi це доводять; згодом же нам вистачае згадати певну рiч, яку ми чiтко сприймаемо, так, щоб ми були певними у тому, що вона е iстинною, але цього було б недостатньо, якби ми непомильно не знали, що Бог iснуе» (Явзр. IV).]. Далi Декарт використовуе чеснiсть Бога у зв’язку з очевиднiстю пам’ятi. Ця обставина робить вникання в згадану проблематику в нашiй працi зайвою.

§ 1. Рiзнi розумiння критерiю

Формулювання, за допомогою яких Декарт виражае свою «regula generalis», не узгоджуються мiж собою. Ось найважливiшi способи вираження, якими послуговуеться Декарт:

a) Illud omne est verum, quod valde clare et distincte percipio[47 - Med. III.];

b) Omne id, quod valde dilucide et distincte percipio, verum est[48 - Diss, de meth.

, с. 18.];

c) Probatur, ea omnia, quae clare et distincte percipimus, vera esse[49 - Synopsis IV Med.];

d) Scio, me in illis, quae perspicue intelligo, falli non posse[50 - Med. V.];

e) Quamdiu aliquid valde clare et distincte percipio, non possum non credere verum esse;

f) Illa omnia, quae clare et distincte percipio necessario sunt vera[51 - Ibidem.];

g) Nihil potest clare et distincte percipi, quod non sit tale, quale parcipiatur, hoc est, quod non sit verum[52 - Resp, ad VII object.

].

У цих та iнших, подiбних до них, формулюваннях «regula generalis» легко можна розпiзнати рiзнi способи вираження однiеi й тiеi самоi думки. Адже вважання «dilucide» рiвнозначним з «clare» не повинно разити бiльше, нiж правомiрне, на думку самого Декарта, ототожнення «perspicuitas» з «claritas»[53 - Resp, ad II object., с. 69.].