Вибрані твори

Бачу, що ти е дуже тямущим учнем.

Я. Дякую за комплiмент. Жаль, що нiчого похвального не можу сказати сукупностi. Але ж кiлькiсть не е нiчим iншим, як абстрактним поняттям?

Сукупнiсть психiчних явищ. Саме так.

Я. Отже, ми ще не досить точно висловлюемося, кажучи, що певна кiлькiсть психiчних явищ про щось знае; ми повиннi говорити про те, що явища в кiлькостi, наприклад, десяти, якi утворюють сукупнiсть, про щось довiдуються.

Сукупнiсть психiчних явищ. Слушно.

Я. Отже, коли явища, що входять до складу сукупностi, з якою я зараз розмовляю, розумiють те, що я кажу, то чи це розумiння вiдбуваеться лише один раз, чи стiльки разiв, скiльки е явищ, тобто десять разiв?

Сукупнiсть психiчних явищ. Очевидно, лише раз, а вiдбуваеться це таким чином, що на кожне з цих десяти явищ припадае одна частина розумiння, якi складаються в одне, цiлковите розумiння.

Я. Отож-то! Таке сприйняття речей багато що пояснюе; бо пояснюе також, чому я не можу до кiнця зрозумiти твердження тих, котрi стверджують, що iх не iснуе i що «вони» – це лише сукупнiсть психiчних явищ.

Очевидно, менi бракуе якогось психiчного явища, в якому мiстилася б ще якась частина розумiння, необхiдна для того, аби воно було цiлковитим. Однак нехай менi шановна сукупнiсть вибачить, що попри це, я поставлю ще одне питання. Оскiльки я не розумiю, яким чином психiчнi явища в кiлькостi десяти вiдають про те, що тi частини розумiння, розкладенi по однiй у кожному з цих явищ, належать одна однiй та утворюють цiлiсть, едине цiлковите розумiння. Адже знання про це також е единим й саме складаеться з десяти частин, розмiщених по однiй у кожному явищi?

Сукупнiсть психiчних явищ. Певна рiч.

Я. Тодi ми потребуемо другого знання, яке навчае цi психiчнi явища про те, що частини цього першого знання, якi мiстяться в кожному з них, утворюють едину цiлiсть; а про те друге знання треба сказати те ж саме, що й про перше i так далi in dulce infinitum! Тобто психiчнi явища, якi складають цю сукупнiсть, що розмовляе зi мною, нiколи нiчого не знають, коли кожне з них i справдi володiе якоюсь частиною знання, але не складае цих частин в едину цiлiсть.

Бо для цього треба було б нескiнченно багато актiв знання, а на них, знову ж таки, необхiдно нескiнченно багато часу.