Вибрані твори

Отже, порiвнюемо одне враження з iншим з огляду на час, в який вони вiдбуваються, i доходимо висновку, що цей час е тим самим для обох вражень. Таким чином, маемо чотири окремi психiчнi явища: 1) виображення барв i форми (зорове враження), 2) виображення звуку (слухове враження), 3) акт порiвняння, 4) судження, що два враження е одночасними. Нам достатньо звернути увагу на першi три явища.

Тож факт, що ми порiвнюемо мiж собою психiчнi явища, якими е в нашому випадку зорове враження i слухове враження, сам цей безумовний факт дозволяе нам стверджувати з цiлковитою певнiстю, що суб’ект цих явищ е одиничним, що вiн не складаеться з частин; а твердження це можна довести за допомогою розмiрковування, проти якого не можна висунути жодного заперечення.

Адже якщо припустимо, що суб’ект складаеться з частин, i кожне явище помiстимо в однiй частинi, тодi порiвняння явищ взагалi стае неможливим. Цю важливу iстину можна сформулювати так. Психiчне явище, позначене числом (1), нехай мiститься в частинi А суб’екта, явище, позначене числом (2), нехай перебувае в частинi В суб’екта. Тож, де помiстити явище, позначене числом (3), сам акт порiвняння? Якщо ми його помiстимо в частинi А, йому буде доступним лише явище (1), тобто зорове враження; однак йому не буде доступним явище (2), з яким явище (1) слiд порiвняти. А якщо ми його помiстимо в частинi В суб’екта, йому буде доступним лише явище (2), слухове враження, без явища (1), тож для необхiдного порiвняння знову забракне другого явища. Залишаються ще двi можливостi: можна помiстити явище (3), порiвняння, або в обох частинах, А i В, або в якiйсь третiй частинi С. У першому випадку знову ж таки не можна було б здiйснити порiвняння, бо кожне з цих необхiдних порiвнянь було б здiйснене лише щодо одного враження; однак, щоб мати змогу порiвнювати, треба два предмети. Але й у другому випадку не можна здiйснити порiвняння, бо належачи до iншоi частини суб’екта, анiж тi враження, якi слiд порiвняти, воно не може нiчого про цi враження знати. Якби хтось мав ще якiсь сумнiви щодо цього, то нехай помiркуе про таке: роздiляючи на три частини суб’екта явища, якi треба порiвняти мiж собою, i саме явище порiвняння, ми маемо справу з трьома частковими суб’ектами, з яких частина А бачить, частина В чуе, частина С порiвнюе те, що бачить А, з тим, що чуе частина В, чого, однак, частина С анi не бачить, анi не чуе.