Вибрані твори

На чиему боцi iстина? Чи на боцi песимiстiв, чи на боцi оптимiстiв? Однi й другi вперто вiдстоюють свою точку зору. Песимiсти вказують на велику кiлькiсть страждань, через якi проходить кожна людина на своему шляху вiд колиски до домовини. Вони нагадують про численнi зусилля та клопоти, якi мусить взяти на себе людина, прагнучи забезпечити свое iснування, пiдкреслюють, що на кожному кроцi ми мусимо вiдмовляти собi у багатьох задоволеннях i навiть часто у речах, якi покликанi пiдтримувати здоров’я або сприяти розвитку наших духовних потреб, i, перелiчивши цiлу низку нещасть та невдач, яких зазнае людина, завершують думкою про те, що для людини краще б було зовсiм не народилася, а якщо вже й народилася, то краще iй якнайшвидше зiйшла до темних ворiт Гадесу.

Адже задоволень, яких може зазнати людина за життя, так мало, так небагато, й зазвичай вони здобутi таким великим зусиллям, що не варто за ними ганятися, i що жодною мiрою вони не можуть стати винагородою за людськi страждання.

Не менш завзятiше вiдстоюють свiй погляд теоретичнi оптимiсти. Вони кажуть, що вже саме життя е великим задоволенням. Щоправда, не бракуе в ньому й страждань та нездiйсненних бажань, але там, де е свiтло, не може не бути тiнi; там, де е приемнi речi, не може не бути речей неприемних. Це не повинно нас засмучувати, тим бiльше, що насолод у життi так багато i вони такi великi! Скiльки ж насолоди приносить нам краса природи! Скiльки миттевостей справжнього захоплення ми переживаемо завдяки мистецтву! Але i поза красою е багато, неймовiрно багато речей, якi приносять нам незчисленнi задоволення.

Дружба i кохання, праця для народу i людства, та сповнена самовiданностi дiяльнiсть, спрямована на iх здiйснення – чи ж це не е джерела великих i тривалих насолод? Що ж порiвняно з ними означають тимчасовi неприемностi, тим бiльше, що зазнавши iх, можна запастися бiльшим терпiнням? Воiстину прекрасним е свiт i варто в ньому жити.

У цей та подiбний спосiб вже тисячу рокiв сперечаються мiж собою теоретичнi песимiсти та оптимiсти, i досi суперечка мiж ними не вщухае. Нiчого дивного в цьому немае, бо суперечка ця не може бути вирiшеною; тому й питання, чи iстина на боцi теоретичних песимiстiв, чи оптимiстiв, е питанням цiлковито безплiдним. Неважко довести, що це дiйсно так.