Вибрані твори

І хоча сила, що випливае з такого знання, е незмiрно великою, вона не перешкоджае нiкому iншому у здобуттi такоi ж сили; тож прагнення до такоi сили може бути справою усiх.

Дорога до фiлософського знання, яке дае таку життеву силу, е довгою i важкою. Не одразу його можна здобути, i не з самих лише книжок i лекцiй. Але дорога до нього вiдкрита кожному i, з якого б пункту людина до нього не наближалася, кожен крок зроблений у напрямку серйозного навчання, у напрямку здобуття знань, а тим самим i орiентацii у свiтi, е одночасно кроком до тiеi iдеальноi мети людського життя, до якоi зводяться усi прагнення до знання, до сили i до щастя.

    Переклад з польськоi Ігоря Карiвця

Основи людського знання[17 - Акт. Т. 15, 55. Доповiдь, яка була прочитана в Польськiй бiблiотецi у Вiднi. Без дати. Імовiрно до 1915 року. Текст польською мовою, 24 окремi листки, формату 21x17, почерк вiд руки одностороннiй.

Написано рукою дружини К. Твардовського.]

Ми не знаемо та й нiколи вже не дiзнаемося, коли саме людина розпочала науковi дослiдження. Однак людський розум протягом столiть описував дедалi ширшi кола i сьогоднi майже немае речi, якоi б не торкнувся допитливий розум. Ми маемо, з одного боку, теорii про початок i кiнець свiту, а з другого, багато людей цiле життя присвячують встановленню давностi рукописiв, автори яких заслуговували би бiльшоi похвали, коли б узагалi нiчого не написали.

У питаннi людських дослiджень зустрiчаемо явище, яке е чимось бiльшим, нiж випадок, а саме, що критика засад людського знання виникала або розвивалася лише тодi, коли людськi дослiдження скеровувалися до тих галузей знання, якi сьогоднi охоплюються загальною назвою «природничi науки», i коли людина на основi цих наук почала робити такi висновки, якi вимагають зовсiм iншоi основи, анiж певних спостережень властивостей фiзичного свiту.

Як довго грецькi фiлософи обмежувалися пошуком матерii, з якоi складаеться всесвiт, спростовували одне одного, але не пiддавали сумнiву свое право займатися такими дослiдженнями. І тiльки тодi, коли Емпедокл чи Гераклiт на основi позiрноi будови свiту почали ворожити про його майбуття, кiнець i вiдновлення, з’явилися софiсти зi своiм питанням: «На якiй пiдставi ви це стверджуете?».