Шлях до серця виборця

Намагаетесь зрозумiти, про що йдеться? Тодi спробуйте вiдповiсти на запитання: чому ви читаете цю книгу? вам цiкаво? корисно?

Найвпливовiшi тексти – тi, що об’еднують «красиве i корисне».

І тут виникае запитання: що таке «красивий» – гарний, або (я б сказала точнiше) сильний текст?

Короткого визначення не iснуе. Та по ходу книги допоможу вам це збагнути та вiдчути.

А почнемо вiд зворотного. Поставимо собi запитання: що вбивае текст? Тобто, що робить текст таким, який не хочеться читати?

Розглянемо основнi помилки, якi масово допускаються в текстах.

Хочу наголосити: помилки, описанi у цьому роздiлi, однаковi для всiх типiв письмових та усних текстiв (i не тiльки полiтичних). Але саме полiтики за такi помилки платять найдорожче.

Досить передмов, розбираймося по сутi.

Перша проблема: задовгi речення

Я пишу, як дитина.

Я не зловживаю довгими реченнями.

Я не користуюся крапкою з комою.

    Курт Воннегут,

    американський письменник

Якби найтиповiшiй проблемi текстiв необхiдно було присвоiти чиесь iм’я, то я б ii назвала «#баг iменi Вiктора Ющенка». Пам’ятаете, як говорив третiй президент Украiни? Вiн починав речення, а потiм так його закручував, що коли закiнчував, то i сам вже не пам’ятав, з чого починав.

Це показовий приклад базовоi проблеми слабких (як усних, так i друкованих) текстiв – занадто довгi речення.

А зараз я намагаюся проникнути у ваш мозок та зрозумiти, з чим саме ви не згоднi? З тим, що занадто розлогi речення – велика проблема, чи з тим, що вона притаманна саме вам?

Вважаете довжину речень несуттевою? Тодi прочитайте речення Вiктора Пелевiна: «Причина помилки живих iстот у тому, що вони вважають, нiби помилкове можна вiдкинути, а iстину можна осягнути, але, коли осягаеш себе самого, помилкове стае справжнiм, i немае нiякоi iншоi iстини, яку треба осягати пiсля цього».

Скiльки вам знадобилося повторних перечитувань, щоб зрозумiти сенс цiеi цитати зi «Священноi книги перевертня»? Або ви не стали перечитувати, тому що не захотiли напружуватися. Навiть такий талант, як Пелевiн, не здатен подолати прокляття занадто довгих речень. Інша справа, що письменник не намагаеться стати зрозумiлим усiм. Тодi як полiтичнi тексти мають бути простi та дохiдливi (не плутайте з примiтивними).