Шлях до серця виборця

    Анекдот 2017 року

У будь-якiй краiнi, якщо ви старанно вимовлятимете мiсцевою мовою «дякую», «вiтаю», то вiдразу вiдчуете, наскiльки теплiше до вас ставляться аборигени. Росiяни, якi десятилiттями та навiть поколiннями живуть у краiнах Балтii i нехтуються мiсцевими мовами, сприймаються як окупанти. Цi протилежнi приклади пiдкреслюють важливiсть тези: для того, щоб досягти порозумiння, необхiдно спiлкуватися мовою, зрозумiлою i природною для цiльовоi аудиторii.

Чи не найблискучiший приклад вiдкритостi продемонстрував президент Украiни Петро Порошенко на засiданнi Парламентськоi Асамблеi Ради Європи: вiн вiдповiдав на запитання англiйською.

Згадав, що у дитинствi зростав у болгарському та румунському середовищах i розумiе цi мови, трохи розумiе польську i, звичайно ж, добре знае росiйську та украiнську. У двохвилинному спiчi Порошенко сказав по одному реченню на зазначених мовах, пiдкресливши власним прикладом повагу до багатомовностi.

Але наша тема стосуеться не лише нацiональних мов. Йдеться про значно ширший сенс, який можна виразити висловом «знайти спiльну мову».

Бойовики ДНР-ЛНР та добровольцi Украiни можуть говорити росiйською, але не зрозумiють один одного. Є певна категорiя жителiв сходу краiни, якi взагалi не сприймають будь-що сказане украiнською, хоча розумiють ii.

Якщо украiнець назве велосипед «ровер», спiвбесiдник ймовiрно вiдреагуе так: «Ви зi Львова чи з Франкiвська?» Якщо запитати в украiнському сегментi Facebook «Где купить кулич?», то можна запустити «холiвар».

У певних соцiальних групах складаеться своя, специфiчна лексика, яка називаеться сленг або жаргон. (Цi два слова – синонiми, тiльки «жаргон» прийшов з французькоi кiлька столiть тому, а «сленг» – з англiйськоi у другiй половинi минулого столiття).

Сленг – мовлення певноi соцiальноi чи професiйноi групи, яке мiстить велику кiлькiсть властивих тiльки цiй групi слiв i виразiв. Бувае професiйний, молодiжний, вiйськовий та полiтичний сленг. На пiдсвiдомому рiвнi, сленг допомагае людям визначати, хто свiй, а хто чужий.

При цьому самi носii специфiчного мовлення не помiчають, як iх не розумiють iншi аудиторii, або дивуються цьому нерозумiнню.

До останнього часу лiкарi, юристи не дуже переймалися тим, щоб iх розумiли пацiенти та клiенти. Тепер навiть спецiалiстам з цими професiями доводиться добирати слова, бiльш зрозумiлi цiльовiй аудиторii, та роз’яснювати професiйнi термiни.

Ще бiльше вмiння говорити на мовi ЦА** важливе для полiтика.