Підводний свiт

Найчастiше на чолi пiдводного стада стае не тiльки найсильнiша, але й найдосвiд-ченiша риба.

Живi легенди та мiфiчнi iстоти

У давнину, коли люди тiльки-но почали освоювати водний простiр, вiн уявлявся iм ворожим та сповненим небезпеки. Кораблi були ще недосконалi, морськi карти навчилися складати набагато пiзнiше. Океан здавався однiею великою таемницею. Давньогрецькi мудрецi навiть казали, що люди подiляються на живих, мертвих та тих, хто плавае морем. Серед багатьох небезпечностей, з якими зустрiчалися моряки, одне з перших мiсць посiдали морськi чудовиська.

Найбiльш вiдомi з них – це кракен та Великий Морський Змiй.

Перша письмова згадка про морських чудовиськ зустрiчаеться в Арiстотеля (IV ст. до н. е.). Вiн розповiв про величезного кальмара. Плiнiй записав розповiдь про велетенського полiпа, який з’явився в Кратеi. За свiдченням очевидцiв, полiп розмахував руками та видавав дивнi звуки, схожi на фиркання. Не тiльки люди, але й тварини пiд час цього «вiзиту» не насмiлювалися наближатись до берега.

В XVI – XVII ст. два скандинави – архiепископ Упсали Олаус Магнус та епископ Бергена Ерiк Понтоппiдан – записали зi слiв рибалок розповiдi про зустрiчi з велетенськими морськими тваринами. Норвезькi рибалки розповiли, що iнодi пiд час роботи вони помiчають, що дно моря повiльно пiдiймаеться, а риби стае стiльки, що вона ледве не виплигуе з води просто до шлюпки. Помiтивши такi ознаки, рибалки кидають все i якнайшвидше вiдпливають на безпечну вiдстань. Бо через кiлька хвилин над поверхнею моря пiдiймаеться величезне «поле».

Поверхня його нерiвна, в численних ямах б’ються риби, у рiзних мiсцях виникають та опадають пагорби. Раптово в «полi» утворюеться безодня, з якоi виринають двi «руки», товстiшi за корабельнi щогли.

У 1680 роцi в Норвегii одне з таких чудовиськ застряло мiж скелями вузького фiорду. Його тiло зайняло всю затоку, руки «виривали» дерева з корiнням та чiплялися за скелi. Зображення подiбноi тварини можна побачити у Сан-Мало, у церквi Св. Фоми. Тi, хто вижив пiсля зустрiчi з чудовиськом бiля узбережжя Анголи, на знак подяки Боговi подарували цю картину церквi.

Тодi кракен ледве не потопив корабель.

Деякi розповiдi стверджують, що кракени стягували людей з палуби кораблiв своiми надзвичайно довгими та мiцними «руками». Іншi сповiщають про загибель цiлих кораблiв. Проаналiзувавши данi про зустрiчi з кракеном, вченi висунули гiпотезу, що пiд цiею назвою «ховаеться» гiгантський кальмар або гiгантський спрут.