На нашем сайте вы можете читать онлайн «Коханець леді Чаттерлі». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Легкое чтение, Любовные романы, Эротические романы. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Коханець леді Чаттерлі

Автор
Дата выхода
05 мая 2017
Краткое содержание книги Коханець леді Чаттерлі, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Коханець леді Чаттерлі. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Девід Герберт Лоуренс) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Девід Герберт Лоуренс (1885–1930)□– англійський письменник початку ХХ століття, відомий перш за все своїми психологічними романами. Найкращий з них – «Коханець леді Чаттерлі», з якого почалася європейська еротична література. Цей твір приніс авторові найбільший успіх і найгірше розчарування. Його публікація в 1928 році викликала обурення в пуританської Англії, де секс вважали гріхом, брудною справою, а відвертий опис еротичних сцен – майже злочином. У романі розповідається про життя пари вищого світу Чаттерлі. Він – аристократ-інвалід, вона – молода леді, яка не має задоволення в сексі й вже втратила надію на материнство через каліцтво чоловіка,□– закохується в лісника. Вічна тема: любов, пристрасть, зрада, обов’язок… Лоуренс спокусився на святе святих – «зламав» у своїй книжці всі станові відмінності. Роман був визнаний у Великої Британії аморальним, його заборонили, а готовий тираж вилучили й знищили. І лише в 1960 році після гучного судового процесу, який сколихнув всю країну, книгу реабілітували.
Коханець леді Чаттерлі читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Коханець леді Чаттерлі без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
Потiм вiн подивився на неi з тим самим бентежним покликом глибоких, сяючих очей. Вона бiльше не могла стримуватись. Із ii грудей линуло зустрiчне нездоланне бажання: вона мала вiддати йому все, все.
Вiн виявився цiкавим i дуже нiжним коханцем, надзвичайно уважним до жiнки; хоча безвладно здригаючись, вiн водночас був нiби вiдчуженим, ловив кожен звук довкола.
Для неi все це нiчого не важило, окрiм того, що вона вiддалася йому. Через деякий час вiн скiнчив здригатись – i лежав тихо, дуже тихо. Вона легко, спiвчутливо погладила його по головi, що лежала в неi на грудях.
Звiвшись, вiн поцiлував iй обидвi руки, потiм обидвi ii ноги у замшевих пантофлях, мовчки вiдiйшов у бiк кiмнати i стояв, повернувшись до неi спиною. Кiлька хвилин панувала тиша. Потiм вiн повернувся i пiдiйшов до неi, коли вона сiла на свое колишне мiсце бiля вогню.
– А тепер, я думаю, ви мене зненавидите, – сказав вiн тихо i кволо. Коннi швидко глянула на нього.
– Чому? – спитала вона.
– З ними завжди так, – мовив вiн.
– За це останне я просто повинна вас зненавидiти, – обурено сказала вона.
– Я знаю! Знаю! Так i повинно бути! Ви страшенно добрi до мене! – знiчено вигукнув вiн.
Їi здивувало, чому вiн так принижуеться.
– Чому б вам не присiсти? – спитала вона. Майклiс глянув на дверi:
– Сер Клiффорд, – сказав вiн, – не буде… не буде?…
Коннi на мить замислилась.
– Мабуть, що так, – сказала вона i знову подивилась на нього. – Я не хочу, щоб Клiффорд знав… або навiть здогадувався.
– Зле? О Боже мiй, звiсно, нi! Ви просто занадто добрi до мене… Менi цього не витримати.
Вiн одвернувся, i вона побачила, що наступноi хвилi вiн розридаеться.
– Але ж ми не дамо йому взнати, так? – вела вона далi. – Це завдало б йому болю. А якщо не знаеш, не пiдозрюеш, тобi й не болить.
– Щодо мене, – мовив вiн майже грубо, – то вiд мене вiн нiчого не дiзнаеться. Ось побачите. Щоб я та себе занапастив! Ха-ха! – вiн глухо, цинiчно засмiявся з цiеi думки.
– Можна менi поцiлувати вашу руку й пiти? Я думаю проiхатися до Шеффiлда, там поснiдаю, якщо можна, i повернуся сюди до чаю. Чи можу я щось для вас зробити? Чи можу бути впевненим, що ви не ненавидите мене – i не зненавидите згодом? – В останнiх його словах забринiли нотки вiдчайдушного цинiзму.
– Нi, я не зненавиджу вас, – вiдповiла вона.





