Коханець леді Чаттерлі

Але ii кохання було лише втечею вiд шлюбу з Клiффордом, вiд iхньоi тривкоi, повiльноi звички до близькостi, що формувалася роками страждань i терпiння. Напевне, людськiй душi потрiбнi отакi прогулянки назовнi, ii не можна цього позбавити. Але суть кожноi прогулянки в тому, що ти знову повертаешся додому.

– І тобi все одно, вiд якого чоловiка я матиму дитину? – спитала вона.

– Чому ж, Коннi, я довiряю твоему природному iнстинктовi, твоiй гiдностi й здатностi вибирати. Ти просто не дозволиш якомусь негiдниковi доторкнутись до тебе.

Коннi подумала про Майклiса. Вiн повнiстю вiдповiдав Клiффордовому уявленню про «негiдника».

– Але в жiнок i чоловiкiв можуть бути рiзнi погляди на те, хто е негiдником, – заперечила вона.

– Нi, – вiдповiв вiн. – Ти ж любиш мене. І я не вiрю, що ти колись змогла б зацiкавитись чоловiком, який е повною моею протилежнiстю.

Вiн замовчав. Вона могла не вiдповiдати йому, бо його логiка була абсолютно хибною.

– І ти б хотiв, щоб я тобi розповiла?.

. – спитала вона, крадькома поглянувши на нього.

– Нi, менi краще було б не знати… Але ж ти згодна зi мною – чи не так? – що випадковi сексуальнi стосунки – це дрiб’язок у порiвняннi з довгим життям, прожитим разом? Тобi не здаеться, що треба просто пiдкорити сексуальний бiк справи потребам спiльного життя? Або лише просто використовувати його, якщо вже так необхiдно? Врештi-решт, хiба ця тимчасова втiха щось значить? Хiба сенс життя полягае не в тому, щоб будувати власну цiлiсну особистiсть протягом рокiв? Не в тому, щоб жити цiлiсним життям? Нема нiякого сенсу в невпорядкованому життi.

А якщо вiдсутнiсть дiтей змушуе тебе жити невпорядковано, тодi треба мати дитину – звичайно, якщо можеш. Але треба робити все це так, щоб життя було впорядкованим, щоб воно пiдкорялося гармонii. І ми з тобою можемо досягти цього… чи не так?… Якщо ми пристосуемося до наших потреб i водночас своiм розмiреним життям зведемо iх докупи в одне гармонiйне цiле. Ти згодна?

Коннi була трохи приголомшена його словами. Вона знала, що теоретично вiн мае рацiю. Але, уявивши собi довге розмiрене життя з Клiффордом, вона завагалася. Невже справдi така ii доля – назавжди присвятити себе його життю? І бiльше нiчого?

Невже тiльки це? Вона мае вдовольнитись розмiреним спiльним життям, плести це прядиво, лише деiнде прикрашене випадковою квiткою любовноi пригоди.