Коханець леді Чаттерлі

Авторське ставлення до шахтарського середовища амбiвалентне: з одного боку, вiн захоплений цiею «невiдомою расою», «схожою на нiбелунгiв», створеною з «першоелементiв», й водночас обурений тим, що шахтарi покiрнi чужiй волi, автоматично iснують мiж шахтою та пабом, залишаючи своiх дiтей (а вiдповiдно, свое майбутне) на виховання жiнкам.

Саме матерiв Лоуренс звинувачуе в тому, що вони формували поколiння за поколiнням такими, якими хотiли бачити своiх чоловiкiв, себто вони – причина того, що чоловiки його краю втратили силу й те приховане шаленство, яким надiляла iх колись пронизлива самотнiсть ноттiнгемширських пустищ.

У такiй суб’ективнiй проекцii, у подвiйному баченнi Лоуренса шахтарi як мiфiчнi постатi i як частка повсякденноi духовно зубожiлоi реальностi очевидно означенi в категорiях Едипового комплексу, до актуалiзацii якого в прозi автор постiйно звертатиметься.

Подальше поглиблення модернiстського свiтобачення е стрижнем головного письменницького проекту Лоуренса – дилогii «Райдуга» (1915) та «Закоханi жiнки» (1921).

Перший твiр ще зберiгав деякi структурнi риси едвардiанськоi сiмейноi саги: у фокусi авторського бачення в ньому були морально-психологiчнi змiни, що вiдбувалися у свiдомостi людей протягом XIX столiття. Кожне з трьох поколiнь сiмейства Бренгуенiв вiдрiзнялося життевими цiнностями вiд попереднiх генерацiй, але ритм iхнього життя лишався пiдпорядкованим змiнi природних циклiв, що визначають модус патрiархального життя. У романi «Закоханi жiнки» Лоуренс обрав основою конфлiкту долi сестер Гудрун i Урсули, що порвали з патрiархальним свiтом ферми Марш. Вiдтворення iнтелектуального й iнтимного пошуку «закоханих жiнок», характеристика iхнiх обранцiв – учителя Руперта Бiркiна та пiдприемця Джеральда Крiча – вимагали вiд Лоуренса фрагментованоi оповiдi та нових форм дiалогiчного конфлiкту. Дилогiя мала стати його Великою Книгою, отже, крiм глибинного психологiзму, структуротворчою в романi «Закоханi жiнки» виступала найвагомiша для свiтобачення Лоуренса проблема механiстичностi цивiлiзацii та ii фатальних наслiдкiв. У свiтi, зображеному прозаiком, докорiнно змiнилося розумiння простору й часу, свободи вибору, змiнився характер зв’язкiв мiж поколiннями та мiж чоловiком i жiнкою, й тому тут не спадае напруга мiж бажаним i дiйсним, можливим i фатально нездiйсненним. Інтелектуальна й моральна енергiя героiв дилогii обумовила високий мистецький авторитет цього твору в iсторii англiйського роману.