Коханець леді Чаттерлі

Для Коннi, яка дивилася на неi збоку i залишалася цiлком байдужою до ii чарiв, все взагалi було маячнею. Навiть злягання з облудною богинею – це маячня, хоча чоловiки раз у раз продаються iй, мов повii. Маячня навiть це.

Майклiс написав Клiффордовi про п’есу. Звiсно, Коннi знала про неi вже вiддавна. І Клiффорд знову був зачарований. Вiн знову виставить себе напоказ, вiрнiше, хтось його виставлятиме, до того ж iз вигiдного боку. Вiн запросив Майклiса з першою дiею п’еси до Рагбi.

Майклiс приiхав – у лiтньому свiтлому костюмi та бiлих замшевих рукавичках, з напрочуд гарними бузково-рожевими орхiдеями для Коннi.

Перша дiя була дуже вдалою. Вона схвилювала навiть Коннi… схвилювала до глибини душi. І Майклiс, також пiднесений своею творчою наснагою, був просто чудовим… просто прекрасним як для Коннi. Вона знову вбачала в ньому ту прадавню незворушнiсть давньоi раси, яку вже не можна розчарувати далi, – виняткову в своiй недоторканiй чистотi. На вiдстанi навiть його шалена розпуста з облудною богинею успiху здавалася безгрiшною – безгрiшною, немов африканська маска зi слоновоi кiстки, що перетворюе бруд на своiй рiзьбленiй поверхнi на чистий полиск.

Ця хвиля гострого збудження, що легко пiдхопила Клiффорда i Коннi Чаттерлi, була однiею з вершин Майклiсового життя. Йому вдалося захопити iх. Навiть Клiффорд на мить закохався у Майклiса… якщо взагалi можна таке уявити.

Тому наступного ранку Мiк почував себе неприроднiше, нiж будь-коли; стривожений, знiчений, вiн весь час тримав руки в кишенях.

Коннi не вiдвiдала його вночi, i вiн не знав, де ii шукати. Отаке кокетування пiд час його перемоги!..

Зранку вiн пiднявся до ii вiтальнi. Вона знала, що вiн прийде. Його збентеження кидалося у вiчi. Вiн спитав ii про п’есу… як на ii думку, чи вона гарна? Вiн мав почути вiд неi схвалення. Це завдавало йому гострiшого збудження, нiж сексуальний оргазм. І вона гаряче хвалила п’есу. Але весь час усвiдомлювала в глибинi душi, що загалом п’еса i шеляга не варта.

– Слухай, – сказав вiн раптом, – а чому б нам з тобою не прояснити iншу справу? Чому ми з тобою не одружуемось?

– Але ж я замiжня, – вiдповiла вона збентежено, не вiдчувши нiчого.

– Ах це!.. Вiн дасть тобi розлучення, не сумнiвайся. Чому б нам з тобою не одружитися? Я хочу одружитись. Я знаю, це буде для мене найкраще – одружитися i вести розмiрене життя. Я живу чортзна-як, просто на шматки розриваюсь. Слухай, ми з тобою нiби створенi одне для одного… як рука й рукавичка.