Коханець леді Чаттерлі

– Але так воно мало б бути.

– Нехай так. Тiльки ж перетворити речi на щось iнше, нiж те, чим вони е насправдi, – то не моя стихiя.

Коннi замислилась.

– Це неправда, – сказала вона. – Чоловiк може i кохати жiнку, i розмовляти з нею. Не розумiю, як можна кохати, не розмовляючи, не будучи вiдвертими й близькими одне до одного. Як це може бути?

– Ну, – сказав вiн, – не знаю. Що вам за користь вiд моiх роздумiв? Я можу сказати тiльки про себе. Менi подобаються жiнки, але я не жадаю iх. Я люблю розмовляти з ними, та цi розмови, хоч у певному розумiннi й зближують, та водночас розкидають нас на рiзнi полюси, коли передбачаються поцiлунки i таке iнше.

Отак!.. Проте не берiть мене за взiрець, бо я, напевне, досить оригiнальний в цьому вiдношеннi: чоловiк, якому подобаються жiнки, але який iх не любить i навiть починае ненавидiти, коли вони вимагають вiд нього любовi або хочуть впiймати його на гачок.

– І хiба вас це не засмучуе?

– Чого б то? Анiтрохи! Дивлюся на Чарлi Мея, на iнших чоловiкiв з iхнiми любовними пригодами… Нi, я анiтрохи iм не заздрю! Якщо доля пошле менi таку жiнку, яку я хотiв би, – дякувати небовi.

Але досi я не зустрiчав жодноi такоi жiнки… i навiть не бачив. Що ж, припускаю, що я просто холодний. Але деякi жiнки менi справдi дуже подобаються.

– А я?

– Надзвичайно! І ви ж бачите, у нас iз вами не йдеться до поцiлункiв, нi?

– У жодному разi! – вiдповiла Коннi. – Але ж мало б iти до цього?

– Нащо, скажiть, будь ласка? Менi подобаеться Клiффорд, але що б ви сказали, якби я пiдiйшов i поцiлував його?

– А хiба немае жодноi рiзницi?

– А в чому вона? Всi ми – iнтелiгентнi люди, i ми повиннi вiдсунути всi отi чоловiчi й жiночi штучки.

Вам би було до вподоби, якби я зараз почав поводитись, немов якийсь iноземець з манерами самця, i демонструвати власну сексуальнiсть?

– Я б вас зненавидiла.

– От i добре! Я ж кажу вам, якщо я навiть самець по своiй сутi, я все одно нiколи не зустрiчав самки мого виду. І менi ii зовсiм не бракуе, менi просто подобаються жiнки.

Хто присилуе мене iх кохати або удавати, нiби кохаю, гратися у цю сексуальну забавку?

– Нi, я не робитиму цього. Але чи не е все це якимось хибним?

– Може, вам так здаеться, але не менi.

– Так, менi здаеться, що мiж чоловiками й жiнками щось негаразд. Жiнка бiльш не зваблюе чоловiкiв.

– А чоловiки – жiнку?

Вона трохи помiркувала про зворотний бiк цiеi проблеми.

– Також не дуже, – чесно зiзналася вона.