Філософія свободи / Философия свободы

При цьому в пеклi зустрiчаються всi, i опис його нагадуе ярмарок: «Там всi невiрнi i христьяне, / Були пани i мужики, / Була тут шляхта i мiщане, / І молодi, i старики; / Були багатi i убогi, / Прямi були i кривоногi, / Були видющi i слiпi, / Були i штатськi, i военнi, / Були i панськi, i казеннi, / Були миряни i попи».

Грiшнi всi, грiшний свiт людський, для грiхiв панських знайдено свое слово, як i для грiхiв чиновницьких i iнших. Протиставленння грiшникiв праведникам навряд чи можна приймати всерйоз. Для характеристики раю достатньо згадати одну фразу: «Нi холодно було, нi душно, / А саме так, як в сiряках, / І весело, i так не скучно, / На великодних як святках».

Опис райського блаженства вартий цитати:

Сидiли, руки поскладавши,

Для них все празники були;

Люльки курили, полягавши,

Або горiлочку пили,

Не тютюнкову i не пiнну,

Но третьопробну, перегiнну,

Настояную на бодян;

Пiд челюстями запiкану,

І з ганусом, i до калгану,

В нiй був i перець, i шапран.

І ласощi все тiлько iли,

Сластьони, коржики, стовпцi,

Варенички пшеничнi, бiлi,

Пухкi з кав’яром буханцi;

Часник, рогiз, паслiн, кислицi,

Козельцi, терн, глiд, полуницi,

Крутиi яйця з сирiвцем

І дуже вкусную яешню,

Якусь нiмецьку, не тутешню,

А запивали все пивцем.

В цiй повнiй гумору апетитнiй картинi райського блаженства – секрет не тiльки стилiстики, а й всього сенсу «Енеiди» Котляревського. Якщо у Вергiлiя поема сповнена натуралiстичних описiв побоiщ, що мають увiнчатися торжеством Риму над свiтом, то у Котляревського маемо натуралiстичний, буйний, якийсь рубенсiвський опис життевих радощiв, що швидше скидаються на нехитрi, невибагливi мрii мандрiвникiв тернистими шляхами життя.

Згодом з’явиться чимало етнографiчних описiв Украiни, в тому числi i украiнськоi кулiнарii; «Енеiда» й тут мае серйозне наукове значення як джерело, але по сутi це не iлюстрацii i не описи – це картини життя, через яке проходять чи хотiли б пройти Еней з земляками. А конфлiкти вищих сил, вiд яких залежить доля людська, радше нагадують пiзнiшу «Кайдашеву сiм’ю».

Поема «Енеiда», з якоi починаеться нова украiнська лiтература, немов би написана на полях класичного твору римськоi лiтератури, як писалися на полях священних текстiв грубi «чернецькi жарти». Автор нiби переповiдае слухачам змiст героiчноi епопеi Вергiлiя, спускаючись до iхнього розумiння, – та так, що i Переповiдач, i слухачi вмирають зо смiху.