Філософія свободи / Философия свободы

Митрополит Петро Могила залишив по собi значну лiтературну спадщину: насамперед православне credo (символ вiри), затверджене всiма православними патрiархами (1640—1643), а також «Служебник» (1629), «Молитвослов» (1646) й iншi працi, якi окреслювали область православноi догматики. З великими пересторогами можна назвати цi твори лiтературою, оскiльки вони присвяченi лiтургiйнiй сторонi справи; однак, проведення чiткоi границi мiж догматикою i знаннями, втiлюване в обрядовiй частинi релiгii, говорить тим самим i про те, що не е догматикою.

Працi, що мiстили опис усiеi православноi служби, були нiби статутом схiдного християнства, дозволили наповнити реальним змiстом церковнi вiдправи, що зупинило розпад християнства на його схiдних територiях. Справа в тому, що бiльшiсть вiруючих самi не могли сформулювати, в чому iх вiра полягае. Це стосуеться, зокрема, i монастирiв (були й багатi монастирi, але значна частина монахiв жила в монастирях, що налiчували 4—6 чоловiк).

Евхологiон.

Требник Петра Могили. 1646 р.

Петро Могила був людиною глибоко вiруючою, його вiдданiсть церквi була в той самий час вiдданiстю людям церкви. Про щирiсть його почуттiв i вiрувань говорить його заповiт: вiн всю свою маетнiсть так чи iнакше заповiв бiдним. Його проповiдi повнi щирого почуття, а плани його були грандiозними. Могила обстоював проект релiгiйноi реформи, згiдно з яким православнi визнавали на певних умовах безгрiшнiсть папи римського.

Метою було утворення союзу православ’я з польським католицизмом. Власне, у проектовану полiтичну конструкцiю повиннi були входити основнi християнськi суперники, мiж якими вже кiлька столiть велася боротьба. Розкол, що вiддiляв схiдне i захiдне християнство, виявив новi лiнii суперечностей. Насамперед слiд було подолати нехiть шляхти i магнатерii щодо перспективи спiльного спiвжиття рiзних церков. Католицький табiр не мiг спокiйно ставитись до того, що верхiвка шляхти мала бути рiвною хлопам. Козацька ж елiта вiдчувала на собi зневажливе ставлення шляхти.

Петровi Могилi вдалося домогтися в короля визнання поряд з унiатським також i звання православного митрополита «для русинiв», а в православному суспiльствi, насамперед в козацьких колах, завоювати великий авторитет i потiснити впливових iерархiв, орiентованих на релiгiйний фундаменталiзм i приеднання до Москви.