Заклик до любові

Чи то ваше серце виявить супротив цим словам, i ви на власнi очi побачити власника й експлуататора, яким ви е насправдi (отож, саме час переосмислити свое фальшиве переконання, що без цiеi особи ви не можете жити чи не можете бути щасливi).

2. Або ж ваше серце промовить цi слова щиро, i тiеi ж митi всякий контроль, манiпуляцiя, експлуатацiя, привласнення, ревнощi щезнуть. «Залишайся собою, май власнi думки про все, потакай своiм смакам, слiдуй своiм нахилам, поводься так, як ти вирiшиш сам i як тобi буде до вподоби».

І ви помiтите ще дещо:

3. Ця людина автоматично перестане бути особливою i важливою для вас. Людина стане важлива сама по собi, так само, як прекраснi самi по собi схiд сонця чи музична симфонiя, як дерево, що неповторне i особливе само по собi, а не завдяки плоду чи затiнковi, який вони можуть запропонувати вам. Людина, яку ви любите, тодi буде належати не вам, але кожному чи нiкому, мов тi захiд сонця та дерево.

Перевiрте це, вимовивши отi слова знову: «Я даю тобi волю бути собою…»

Проказавши цi слова, ви звiльняете самого себе.

Ви тепер готовi любити. Бо ж коли ви нав’язуетеся, то пропонуете iншому не любов, а ланцюг, який скуе вас обох: i вас, i того, кого кохаете. Любов може iснувати тiльки в умовах свободи. Хто по-справжньому любить, прагне добра тому, кого любить, i це тим бiльш вимагае звiльнення того, кого люблять, вiд того, хто любить.

Медитацiя 7

Цiннiсть негативних емоцiй

Розгнiвавсь господар тодi, та й сказав до свого раба: «Пiди швидко на вулицi та на завулки мiськi, i приведи сюди вбогих, i калiк, i слiпих, i кривих».

    (Лука 14:21)

Подумайте про когось, хто вам не подобаеться – про таку людину, якоi взагалi уникаете, тому що ii присутнiсть породжуе у вас неприемнi почуття. Уявiть себе в присутностi такоi особи й спостерiгайте, як пiднiмаються негативнi емоцii…

Цiлком зрозумiло, що цiею людиною може бути вбогий, калiка, слiпий чи кривий.

Тепер зрозумiйте: якщо ви запросите цю людину, цього жебрака з вулиць та завулкiв до себе додому, то отримаете такий подарунок, якого не зможе зробити вам нiхто з ваших чарiвних, приемних друзiв, якими б багатими вони не були.

Цей запрошений, чоловiк чи жiнка, вiдкрие вам свою душу, вiдкрие вам людську природу – i це одкровення таке ж дорогоцiнне, як i те, що знаходимо в Писаннi.