Одна хвилина для нісенітниць

Одна хвилина для нiсенiтниць

Ентонi де Мелло

Карта свiту

Мудростi не можна навчити, але ii можна вивчати. Інодi найбiльшою перепоною на шляху до Мудростi е занадто серйозне ставлення до себе i своiх думок, страх зробити помилку, сказати нiсенiтницю… Але ж тi, хто не припускаються помилок, роблять найбiльшу помилку з усiх – вони не прагнуть пiзнання. На кожну з розповiдей Майстра в цiй книжцi потрiбно не бiльше хвилини, а Майстер в них – це й iндiйський гуру i дзенський роши, даоський святий й юдейський рабi, християнський монах й суфiйський мiстик.

Вiн – Лао-цзи й Сократ, Будда й Ісус, Заратустра i Магомет. Його мова лунала i в сьомому столiттi до нашоi ери, i в двадцятому столiттi також. Його мудрiсть належить як Сходовi, так i Заходовi. Але ж чи так це важливо, насправдi, хто вiн? Адже ця книжка була написана не для того, щоб повчати, а щоб Пробуджувати!

Ентонi де Мелло

Одна хвилина для нiсенiтниць

Примiтка видавця

Пропонуемо вам останню, посмертну книжку Тонi де Мелло «Одна хвилина для нiсенiтниць».

Насправдi ж вiн написав ii пiсля «Мудростi за одну хвилину», але до «Молитви жабки». Вiдiслав рукопис видавцевi iз вказiвкою видати якнайскорiше. Саме у такому виглядi ця книга i виходить у свiт: iсторii не мають заголовкiв, а сама книга – оглаву. Текст, надiсланий у видавництво, був надрукований на машинцi, за винятком першоi iсторii, написаноi власноруч автором. Друк книги вже мав розпочатися, аж от наприкiнцi 1986 року вiн знову написав: «Зараз працюю над iще однiею книжкою, яка буде називатися «Молитва жабки», i вона мае побачити свiт ранiше «Однiеi хвилини для нiсенiтниць».

Тож, прошу, поки що повернiть менi рукопис».

Першi мiсяцi 1987 року пройшли для Тонi у напруженiй роботi над «Молитвою жабки». Вiн хотiв вiддати книгу до друку ще до свого вiд’iзду в Нью-Йорк, запланований на кiнець травня. Якраз 30-го травня ми i зустрiлися з Тонi в Бомбеi. Кiлька годин обговорювали дизайн майбутньоi книжки. Упоравшись iз цим, я запитав Тонi про рукопис «Однiеi хвилини для нiсенiтниць».

Вiн сказав менi, що вже закiнчив роботу над ним i надiшле його, щойно повернеться з Америки. Пiсля цього засяде за роботу над книгою медитацiй.

Близько шостоi вечора ми попрощалися, бо ж я поспiшав, аби встигнути на свiй потяг до Гуджарату. За двi години вiн теж вирушив до аеропорту. Тонi де Мелло помер в Фордгемському унiверситетi вночi 1-го червня 1987 року, найпершого ж дня свого перебування в Нью-Йорку.