Теологічно-політичний трактат

Це так само можна розумiти, як я вже сказав, i як душу Божу, вiдкриту в Законi, тобто, що вiн прийшов нинi до них заради намовляння, за приписом Закону, а саме: «Левiт» (19:17). Тому вiн напучуе iх на тих самих умовах i таким самим чином, як це робив звичайно i Мойсей; i, нарештi, як це робив i Мойсей, завершуе пророцтвом про iхне визволення. Але перше пояснення менi здаеться бiльш придатним.

А тепер повернiмося до того, з чого стають зрозумiлими такi вислови Письма, як: «У пророка був Дух Божий», «Бог вилив на людей свiй Дух», «люди були сповненi Духу Божого i Духу Святого» тощо.

Вони означають лише те, що пророки мали особливе доброчестя, яке переважало звичне; i що вони з надзвичайною постiйнiстю Духу пiклувалися про благочестя. Далi, що вони сприймали душу Бога або його вислови. Ми вже показали, що «Дух» по-гебрейськи означае як душу, так i мiркування душi, i що тому i сам Закон (позаяк вiн пояснюе душу Бога) називаеться духом або душею Бога. Рiвним чином саме тому i уява пророкiв (оскiльки через неi вiдкривалися божественнi рiшення) могла бути названа душею Божою; i про пророкiв можна було говорити, що в них була душа Божа. І хоча в нашiй душi також присутня душа Божа i ii вiчнi судження (а тому i ми, говорячи згiдно з Письмом, пiзнаемо Божу душу), однак завдяки тому, що природне пiзнання притаманне всiм, воно, як ми вже сказали, не тiльки цiнуеться людьми (особливо гебреями, якi хвалилися, що вони вищi вiд усiх, i навiть зазвичай з презирством ставилися до всiх), але й, вiдповiдно, спiльне всiм знання. Нарештi, про пророкiв говорили, що вони мають Дух Божий, ще й тому, що люди не знали причин пророчого пiзнання i дивувалися йому, i внаслiдок цього вони зазвичай вiдносили його, як i все iнше незвичайне, до Бога i називали божественним пiзнанням.

Отож ми можемо стверджувати тепер без вагань, що пророки сприймали божественнi одкровення тiльки за допомогою уяви, тобто за допомогою слiв або образiв, i до того ж справжнiх або уявних.

А позаяк ми не знаходимо в Письмi жодних iнших засобiв, крiм цих, то, як ми вже показали, нам жодних iнших вигадувати не можна. Але на основi яких законiв природи це робилося, я, зiзнаюсь, не вiдаю. Звичайно, я би мiг сказати, як iншi, що це звершилося завдяки могутностi Бога, але я був би тодi базiкою. Бо це було б те саме, якби я захотiв пояснити якимось трансцендентальним термiном форму якоiсь одиничноi речi. Адже все чиниться завдяки могутностi Божiй.