Теологічно-політичний трактат

Це вiдбувалося, звичайно, не внаслiдок важкостi предмета, який належало вiдкрити (адже мовилось лише про людськi справи, якi перевершують межi людських здiбностей тiльки тим, що вони стосуються майбутнього), але тiльки тому, що уява Даниiла не була однаково здатна до пророкування наяву i ввi снi. Це видно також iз того, що вiдразу пiсля початку одкровення вiн так перелякався, що майже зневiрився у своiх силах. Тому через слабке уявлення i сили речi уявлялися йому досить темними, i вiн не мiг розумiти iх навiть пiсля пояснення.

І тут слiд зауважити, що слова, почутi Даниiлом, були (як ми вище показали) тiльки уявними. Тому й не дивно, що вiн, будучи в той час знiчений, уявляв усi тi слова настiльки плутано й темно, що потiм нiчого з них не мiг зрозумiти. Тi ж, якi засвiдчують, що Бог не хотiв вiдкрити Даниiловi предмет чiтко, певно, не читали слiв ангела, який прямо сказав (10:14), що «я прийшов, щоб ти зрозумiв, що станеться твоему народовi в кiнцi днiв». Виходить, що цi речi лишились темними тому, що в той час не було нiкого, хто мав би таку силу уяви, щоб вони могли бути вiдкритi йому чiткiше.

Нарештi, пророки, яким було вiдкрито, що Бог вiзьме Ілiя до себе, бажали переконати Єлисея, що той перенесений до якогось там мiсця, де вони можуть ще знайти його. Це, звичайно, ясно показуе, що вони не прямо зрозумiли одкровення Боже. Нема потреби докладнiше доводити це, бо Письмо найбiльш очевидно виявляе, що Бог обдарував одного пророка набагато бiльшою благодаттю для пророкування, анiж iншого.

А що пророцтва або уявлення розрiзнялися також залежно вiд думок, засвоених пророками, i що у пророкiв були рiзнi думки, навiть протилежнi, i рiзнi застереження (praeiudicia) (мовлю про речi чисто спекулятивнi, бо про те, що стосуеться чесностi i добрих звичаiв, слiд думати цiлком iнакше), – це я ретельнiше i докладнiше покажу, бо вважаю це справою важливою. З цього я зроблю в кiнцi висновок, що пророцтво нiколи не робило пророкiв вченiшими, але що вони лишалися при своiх упереджених думках i що тому стосовно чисто спекулятивних речей ми аж нiяк не повиннi iм вiрити.

З якоюсь дивною поспiшнiстю всi переконали себе, що пророки знали все, чого людський розум може досягнути. І хоч деякi мiсця Письма досить ясно говорять нам, що пророки не знали деяких речей, однак [люди] вважають за потрiбне говорити, що в тих мiсцях не розумiють Письма, анiж допустити, що пророки чогось не знали.