Теологічно-політичний трактат

Наприклад, i про самого Мойсея треба сказати, що вiн iз одкровення або з основ, вiдкритих йому, збагнув спосiб, у який iзраiльський народ у певнiй краiнi свiту може найкраще об’еднатись i утворити цiле суспiльство чи навiть створити державу. Потiм збагнув також спосiб, у який найкраще можна було привести цей народ до послуху, але вiн не збагнув, i йому не було вiдкрито, що цей спосiб е найкращим; а також i те, що лише через загальний послух народу в тiй краiнi можна досягти мети, якоi вони прагнули.

Внаслiдок цього вiн сприйняв усе не як вiчнi iстини, а як правила i постанови, i приписав iх як Закони Бога; звiдси й сталося, що вiн уявив Бога правителем, законодавцем, царем милосердним, справедливим тощо; тим часом як усе це атрибути тiльки людськоi природи i вiд божественноi природи вони повиннi бути цiлком вiдокремленi. Це, певно, треба говорити лише про пророкiв, якi писали закони вiд iменi Бога, але не про Христа. Про Христа ж (хоч вiн, певно, також приписував закони вiд iменi Бога) треба думати, що вiн сприймав речi правдиво й адекватно, бо Христос був не так пророком, як вустами Божими. Адже Бог через душу Христа (як ми показали в І роздiлi) вiдкрив людському родовi щось подiбне до того, що ранiше вiдкрив через ангелiв, тобто за допомогою створеного голосу, видiнь тощо.

Внаслiдок цього твердження, що Бог пристосовував своi одкровення до думок Христа, було б чуже розумовi, так само як i те, що ранiше Бог (аби повiдомити пророкам речi, якi слiд вiдкрити), пристосовував своi одкровення до думки ангелiв, тобто до створеного голосу й видiнь.

Безглуздiше цього, звичайно ж, нiчого не можна було вигадати, особливо якщо Христос був посланий навчити не лише юдеiв, а й увесь рiд людський. Значить, Христовi недостатньо було пристосувати думку тiльки до думки юдеiв, але треба було пристосовувати ii до думок i правил, якi спiльнi всьому людському родовi, тобто до спiльних для всiх i правдивих понять. І, звичайно, з того, що Бог вiдкрив себе Христовi чи душi його безпосередньо, а не через слова й образи, як пророкам, ми нiчого iншого не можемо збагнути, крiм того, що Христос сприйняв чи збагнув одкровення iстинно. Адже рiч тодi стае зрозумiлою, коли вона засвоюеться виключно подумки, поза словами й образами. Отож Христос сприйняв одкровення iстинно й адекватно. Таким чином, якщо вiн колись приписував iх як закони, то робив це через невiгластво та впертiсть народу.