Теологічно-політичний трактат

Тому вiн i робить висновок, що нiхто не мае права на вiдмовки i не може вибачати собi незнання. Це, звичайно, вони могли б зробити, якби вiн говорив про надприродне свiтло i про тiлесне страждання й воскресiння Христа та iнше. І тому трохи нижче, у вiршi 24, вiн так продовжуе: «Тому-то й видав iх Бог у пожадливостях iхнiх сердець на нечистiсть», i далi до кiнця глави. У цих вiршах вiн описуе вади невiгластва й розповiдае про них як про покару за невiгластво. Це цiлком узгоджуеться з тiею приповiстю Соломона (16:22), яку ми вже цитували, а саме: «а картання безумних – глупота».

Тому не дивно, якщо Павло говорить, що тим, якi чинять зло, нема вибачення. Бо, дивлячись на те, як кожний сiе, так вiн i жати буде. Із зла, якщо воно мудро не виправляеться, неодмiнно постане зло, а з добра, якщо воно супроводжуеться душевною твердiстю, – добро. Таким чином, Письмо безумовно пропонуе природне свiтло i природний божественний Закон. Цим я й закiнчую те, що задумав сказати в цьому роздiлi.

Роздiл V

ПРО ПІДСТАВИ, ЧОМУ БУЛИ ВСТАНОВЛЕНІ РЕЛІГІЙНІ ОБРЯДИ, І ПРО ВІРУ В ІСТОРИЧНИХ ОПОВІДЯХ, А САМЕ: НА ЯКИХ ПІДСТАВАХ І КОМУ ВОНА НЕОБХІДНА

У попередньому роздiлi ми показали, що божественний закон, який робить людей iстинно блаженними i навчае правдивого життя, е спiльним для всiх людей.

Ми навiть так його вивели з людськоi природи, що його слiд вважати вродженим для людськоi душi i нiби записаним у нiй. А оскiльки релiгiйнi обряди, принаймнi тi, якi згадуються у Старому Заповiтi, були встановленi тiльки для гебреiв i були так пристосованi до iхньоi держави, що здебiльшого могли виконуватися всiм суспiльством, а не окремою людиною, то немае сумнiву, що вони не стосуються божественного закону, а отже, i нiчого не дають для блаженства i доброчестя (virtutem). Вони стосуються лише обраностi гебреiв, тобто (як це ми показали у третьому роздiлi) тiльки тимчасового блаженства тiла i спокою держави. Внаслiдок цього вони тiльки за цiлостi iхньоi держави й могли бути придатнi. Отож, якщо вони у Старому Заповiтi й стосуються закону божества, то це зроблено тiльки тому, що вони були встановленi внаслiдок одкровення чи на даних в одкровеннi пiдставах. Та оскiльки розумне обгрунтування, хай навiть i найвищою мiрою поважне, не дуже цiнуеться у звичайних теологiв, то менi хочеться тут пiдкрiпити тiльки щойно сказане авторитетом Письма, а потiм для бiльшоi ясностi показати, на якiй пiдставi i яким чином релiгiйнi обряди сприяли змiцненню i збереженню держави юдеiв.