Теологічно-політичний трактат

Але якщо ми не хочемо перекручувати Письмо, то цiлком справедливо припустити, що iзраiльтяни чули справжнiй голос. Бо Письмо у «Повтореннi Закону» (5:4) цiлком виразно свiдчить: «Обличчям в обличчя говорив Господь iз вами…» i таке iнше, тобто як двi людини зазвичай повiдомляють одна однiй своi [думки] через своi два тiла. Тому здаеться бiльш згiдним з Письмом те, що Бог справдi створив якийсь голос, яким сам вiдкрив Десять Заповiдей. Про причину ж, чому слова й думки одних Десяти Заповiдей вiдрiзняються вiд слiв i думок iнших, дивись [ «Повторення Закону»] (8).

Але й таким чином не усуваеться складнiсть цiлком. Бо досить мало, напевно, пов’язуеться з розумом твердження, що створена рiч (яка залежить вiд Бога так само, як i решта) могла б словом або дiлом висловити сутнiсть (essentiam) або iснування Бога, або пояснити його через свою особу, кажучи, власне, вiд першоi особи: «Я Господь Бог твiй» i т. п. Хоча, коли хтось вимовляе вустами: «я зрозумiв», нiхто не думае, що зрозумiли вуста, а лише – душа людини, яка мовить це.

Тому що вуста належать природi людини, яка це мовить; а також i тому, що той, до кого це мовиться, осягнув природу розуму i легко сприймае душу людини-мовця за аналогiею до себе.

Яким же чином люди, якi ранiше про Бога нiчого (за винятком iменi) не знали i хотiли почути його мову з метою упевнитися в його iснуваннi, як вони могли задовольнитись творiнням (яке мае вiдношення до Бога не бiльше, нiж решта iстот, i не належить до природи Бога), яке сказало: «Я е Бог»? Цього я не можу збагнути.

І ще запитаю: а що, якби Бог змусив вуста Мойсея (але чому саме Мойсея – навiть якусь тварину) вимовити i сказати те саме: «Я е Бог», – чи зрозумiли б вони з цього, що Бог iснуе? Потiм Письмо, як здаеться, цiлком чiтко показуе, що Бог сам говорив (з цiею метою вiн i зiйшов з неба на гору Синайську). І юдеi не лише чули його мову, а старiйшини навiть бачили його («Вихiд», 24).

І Закон, вiдкритий Мойсеевi, в якому нiчого не можна було нi додати, нi вiдняти (i який було встановлено як право вiтчизни), нiколи не приписував нам вiрити, що Бог безтiлесний; а також i те, що вiн не мае жодного образу (imaginem) або вигляду (figuram), але тiльки те, що Бог iснуе i що треба в нього вiрити i йому одному молитися.

Вiн велiв не вiдступати вiд його культу, не вигадувати для нього i не робити жодного його зображення (imaginem). Отож вони, доки не бачили образу Бога, не можуть зробити жодного зображення, яке було б схоже на нього.