Ідеологія

Для пирятинських свiтобувальцiв усi цi фантазii вже тому гiднi осуду, що «винищують органiзм селянськоi мирноi краiни» i порушують спокiй ii мирних обивателiв.[53 - Винниченко І. Вiдродження нацii. – С. 22.] Обиватель нiколи не керуеться в своему життi «iлюзiями», лише буденними iнтересами свого мiстечка i з цiеi точки зору оцiнюе всi свiтовi подii й явища. Вiн керуеться у своiх вчинках не абстрактними iдеалами, а iнтересами найбiльшого числа.

Треба тi iнтереси вiдшукати та iх правильно сформулювати (це справа не пророкiв, а економiстiв i статистикiв), а полягають вони у збiльшеннi щастя i добробуту цього поколiння в першу чергу. Ідея для провансальця е те, що приносить йому щось реальне, а не тягне за собою руiну краю i тисячi невинних жертв, або, в найкращому випадку, приносить важкi податки. Спорудження пiрамiд, середньовiчних катедр, великих iмперiй, походи хрестоносцiв – усе це продукти варварськоi епохи, про якi смiшно говорити в наш освiчений вiк. Їхнiй iдеал – сидiти тихо в хлiборобськiй мирнiй краiнi, що заплила медом i молоком, i, крий Боже, не дати себе з неi вивести жодному Мойсеевi. Ілюзii лише на згубу простому народовi, а ще бiльше тi, хто iх вигадують, так званi великi люди. Бо тi великi люди це були або рiзники, що нищили наше безсмертне тiло, або просто неморальнi люди, а нiякi ширителi культури; наприклад, «досить згадати про гареми Володимира Святого, про його боротьбу з братами, щоб мати уяву, яку культуру плекали князi» й iншi великi люди.[54 - Народня влада в Украiнi // Гр. наш. – Прага, 1922.] Так думають нашi соцiалiсти та демократи. Їхня точка зору найслушнiша для всiх, хто дивиться на великих людей iз погляду лакея, а на iсторiю – з точки зору лояльного обивателя, що журиться лиш дешевим урядом, уникненням ставити на вiстря меча «драстичнi» мiжнароднi питання, порозумiнням мiж народами та добровiльною втечею вiд великого шляху народiв; за галасливого й за невигiдного для спокiйноi душi гуманного дрiбного мiщанина.