Ідеологія

А нагода була така гарна пiсля вiйни, i здiйснити «прекрасну iдею» було так легко! Треба лиш було, щоб «мирна конференцiя… консеквентно та однаково проти всiх визволених народiв (дурничка!) провела рацiонально перебудову майбутньоi Європи», ось як проводиться рацiональне угноення рiдноi скиби, «пiд нацiональним поглядом», бо остаточно нiякий народ не потребуе жити коштом iншого, або загрожувати iншому, лише всi мають жити в мирi та злагодi.[95 - Бочковський I. Нацiональна справа.

 – Вiдень, 1920. – С. 145.]

Це поняття «авангарду» особливо цiкаве тим, що майже всi нашi провансальцi намагаються затулити ним порожнечу своеi «державницькоi» думки. Авангард революцii, авангард руського сходу, – нiщо iнше, як пережовування староi концепцii Костомарова. У Винниченка «в цiй (росiйськiй) федерацii Украiнi належалося зайняти одне з перших мiсць», але так само мало бути i в «Книзi Битiя» з Украiною, як «незалежною Рiччю Посполитою в Союзi слов’янськiм».

[96 - Винниченко В. Вiдродження нацii. – С. 103, 111.]

На позицii симбiозу стояла й галицько-украiнська полiтична думка. Загалом у Галичинi iдея самостiйноi державностi не викристалiзувалася в думках полiтичних iдеологiв, ii заступали або вузький провiнцiоналiзм або так зване соборництво, яке драгоманiвсько-грушевсько-соцiалiстично-хлiборобську федерацiю чи там союз замiнюе просто iдея об’еднання з Росiею за будь-яку цiну i з будь-якою Росiею i то не з метою полегшення боротьби за сувереннiсть (ii, як побачимо зараз, засадничо вiдкидаеться), лише з метою здiйснити свiй найвищий постулат – об’еднання з Великою Украiною, всiх украiнських земель (це означае Галичини).

Для них, як i для хлiборобiв i соцiалiстiв усе, що розбивае потугу й еднiсть европейського Сходу (тобто, все, що розхитуе великодержавним становищем Росii) е шкiдливе. І тому вони осуджували будь-який рух, що руйнуе цю еднiсть (як повстання кiнця 1918 pоку), як соцiалiсти весь час стримували вiд’еднання, аж поки воно не стало доконаним фактом. Вони шкодують, що Схiдна Європа (Росiя), не дочекалася 1919 року «у якiйсь нормальнiй формi» та не брала участь в мирнiй конференцii, бо це, можливо, спричинилося б до здiйснення «великоi iдеi» симбiозу на всьому Сходi[97 - Дiло, 1923. – Ч. І.