Секрет радості

Цiкаво i з користю

Дiвчинка з мамою гуляли у Мiському саду, спускаючись широкими сходами, милувалися першими весняними квiтами.

? Тюльпани, нарциси, ? промовляла дiвчинка знайомi назви, ? а цi виразнi квiточки як називаються?

? Це фiалки.

? Ой, поглянь, мамо, який красивий метелик! Вiн нагадуе квiтку! – крикнула дiвчинка.

? А, можливо, вiн не метелик, а лiтаюча квiтка! – посмiхнулася мама.

? Ти жартуеш? – здивувалася мала. – Це ж не казка, а природа!

? У природи багато дивного й казкового, треба лише приглянутися, прислухатися i тодi…

? Що тодi! – нетерпляче запитала дiвчинка.

Але мама не встигла вiдповiсти, бо в цю мить зустрiла свою колишню знайому, i мiж ними зав’язалася жвава розмова, в якiй щоразу нова фраза починалася зi слiв:

? А пам’ятаеш?…

? А пригадуеш?…

Дiвчинка слухала-слухала i iй стало скучно.

? Я ж нiчого цього не пам’ятаю, з ким же менi поговорити?

? Бачиш, ? показала мама, ? на тiй ялинцi сидить бiлка – пiди до неi!

? І що, з нею розмовляти?! – здивувалася дiвчинка.

Мама у вiдповiдь кивнула.

Дiвчинка неохоче пiдiйшла до ялинки i стала дивитися на бiлку. А та, в свою чергу, уважно спостерiгала за дiвчинкою.

? Ти хто?

? Я – Очка!

? А де ж Бiл?

? Звiдки я знаю, ? вiдповiла бiлка, ? Бiл сам по собi.

? Бiл – це хто?

? Бiл – це мiй друг, вiн Бiл, а я – Очка. А ти хто?

? Я просто дiвчинка.

? Ти не просто дiвчинка, ? повторила ii Очка, ? ти рудоволоса дiвчинка з хвостиками.

? Ну i що?

? А те, що ми з тобою схожi, ? зробила висновок Очка.

? Давай будемо друзями! – запропонувала дiвчинка.

? Ми не можемо дружити, ? заперечила бiлка.

? Це ж чому? – здивувалася дiвчинка.

? Ну як же ми будемо з тобою дружити? Адже ти нiчого не принесла з собою.

? А що я повинна була принести?

? Ти маеш не просто приходити в наш сад, а що-небудь приносити: горiхи, яблука, бiлки iх дуже смакують. Не ходи просто так, принось користь.

? Гаразд, ? погодилася дiвчинка, ? я завтра так i зроблю!

? Тодi у тебе у саду з’явиться двое друзiв, Бiл та Очка, ? пообiцяла бiлка.

? А ми завжди беремо з собою горiхи, яблука та iжу для птахiв, коли йдемо в Мiський сад на прогулянку, ? сказала Лiза, прослухавши казку.

? Це дуже добре, ? промовив Букi.

? Ми не ходимо просто так, ? пiдтвердив Кирилко, ? ми приносимо користь. А нещодавно ми з татом змайстрували годiвничку i почепили ii на старiй яблунi.