Секрет радості

? А я намалювала на нiй квiти i ще й горобчика, ? похвасталася Лiза.

? І навiщось розфарбувала його, ? спантеличено промовив Кирилко.

? Так краще!

? А ти як вважаеш, Букi? – запитав хлопчик.

? Як я думаю, ? вiдповiв Букi, ? розповiм вам завтра у цей же час.

Намальований горобець

? Давай-но, Кирилко, змайструемо годiвничку, ? сказав якось тато.

? Можна взяти пластикову пляшку, ? запропонував хлопчик, ? i вирiзати в нiй вiконце. Зараз усi так роблять.

? Нi-нi, ? заперечив тато, ? вiд таких годiвниць користь е, тiльки краси нiякоi.

? Яку? – запитав хлопчик.

? А ось яку, ? тато показав малюнок.

? Це схоже на будиночок!

? Правильно, сама годiвниця глибока, щоб iжа не випадала, а над нею дашок.

? Дах вiд дощу, ? здогадався хлопчик.

? Вiд дощу та снiгу, щоб за будь-якоi погоди iжа лишалася сухою.

Вiд слiв до справи.

Коли годiвничка була готова, у майстерню зайшла Лiза i запропонувала:

? А давайте я розфарбую ii.

? Це буде прекрасно! – зрадiв тато.

Лiза взяла олiвцi i намалювала: з одного боку букет квiтiв, а з iншого – яскравого барвистого горобчика.

Коли все було готово, годiвницю повiсили в саду на старiй яблунi. Насипали в неi iжу.

А на цiй яблунi жили Сiрий горобець та Сiра горобчиха.

? Поглянь, ? сказав Горобець, ? тепер у нас своя iдальня.

? Ой, як гарно. І як красиво! – згодилась Горобчиха, ? І квiти, i горобчик!

? Таких горобцiв не бувае! – сказав Сiрий горобець.

? А може, й бувають, ? заперечила його подруга.

? Не бувае таких горобцiв!

? А може, бувае!

? Не бувае! – дуже голосно закричав Горобець. – Я старший i розумнiший: я точно знаю!

? Гаразд, ? згодилась Горобчиха, ? не бувае. Не варто тобi так перейматися, дорогий!

Слухав iх намальований горобець, слухав i прикро йому стало:

? Як же не бувае, якщо я ось тут е! Я буваю, тобто я е!

Та оскiльки живi горобцi його не чули, вiн вирiшив iм довести, що насправдi iснуе.

Прокинулися вранцi сiрi горобцi, глянули – а iжа на землi.

? Дивно, ? промовили вони, ? хто б це мiг зробити, та й навiщо?

Наступного ранку знову все повторилося.

? Слiд би вистежити цього розбiйника, ? сказав Сiрий горобець.

? А давай прикинемося, що ми спимо, ? запропонувала Горобчиха, ? i будемо стежити.