Проект «Україна». Австрійська Галичина

Загроза втрати нацiональноi iдентичностi в разi перемоги польськоi сторони i потреба мати реальну опору в прагненнях до нацiонального самоствердження стимулювали лояльнiсть украiнського руху щодо Австрiйськоi конституцiйноi монархii, яка, у свою ж чергу, була зацiкавлена в пiдтримцi украiнцiв перед небезпекою втратити цей край i тому також iшла iм на певнi поступки. Проте урядовi кола, йдучи на вимушенi поступки украiнцям з мовно-культурних питань, все ж не брали на себе зобов’язань з важливих полiтичних питань, зокрема щодо подiлу Галичини чи формування украiнськоi нацiональноi гвардii.

Формування украiнськоi нацiональноi гвардii у Львовi, як i в iнших мiстах та селах Схiдноi Галичини, було заборонено. Не знайшов пiдтримки i проект подiлу Галичини на двi провiнцii, який виник в урядових колах ще у 1846 р. пiсля приеднання до Галичини так званоi Кракiвськоi республiки i жваво обговорювався у верхах. Автором цього проекту був Рудольф Стадiон, надвiрний комiсар для Галичини, який 5 жовтня 1846 р. подав вiдповiднi пропозицii цiсаревi Фердинанду. Пiдтриманий Надвiрною канцелярiею, вiн одержав 27 лютого 1847 р. його принципове схвалення. Пiсля узгодження у вищих iнстанцiях мав бути визначений термiн його реалiзацii. Тим часом надiйшов 1848 рiк, який ще бiльше актуалiзував проблему. Генерал-губернатор Франц Стадiон реанiмував цей проект, сподiваючись використати його як засiб знешкодження польських самостiйницьких аспiрацiй та вiдвернення загрози втрати Галичини Габсбургами. На початку травня 1848 р. вiн звернувся через довiрену особу iз запитом до уряду про його готовнiсть до якнайшвидшого проведення намiченого подiлу краю на двi губернii: схiдну (руську) i захiдну, населену переважно поляками i нiмцями, у випадку схвалення цiеi iдеi цiсарем. Згодом вiн ще декiлька разiв у своiх рапортах повертався до цiеi теми. Його пропозицii зацiкавлено обговорювалися на засiданнях ради мiнiстрiв 11, 17, 30 травня, 8 червня, внаслiдок чого 11 червня уряд Ф. Пiллерсдорфа прийняв ухвалу про подiл краю з 1 серпня 1848 р. на двi провiнцii, хоч проти iдеi подiлу виступив надвiрний радник, а згодом перший поляк-губернатор Галичини Вацлав Залеський. 17 червня 1848 р. ухвалу уряду апробував цiсар Фердинанд. Інформацiя про зацiкавлений розгляд в урядових колах питання подiлу краю i перспективу його позитивного вирiшення мусила просочуватись зi столицi i досягти Львова.