Проект «Україна». Київський патерик. 17 непростих питань української історії

Наймолодший син Кубрата, Альцек, повiв своiх одноплемiнникiв в далеку Італiю, де вони ще деякий час зберiгали мову i звичаi.

Даних про перебування болгар в середньому Поднiпров’i ми не маемо, але ризикнемо припустити, що жили там слов’янськi племена, котрi перебували вiд них у залежностi, як згодом вiд хозар. У VII столiттi на захiд вiд Днiпра жило плем’я дулiбiв, якi зазнали нашестя аварiв (обрiв), що прийшли, як i багато iнших загарбникiв, з-за Волги: «Обри воеваша на Словены и примучиша Дулебы сущая Словены».

Василь Ключевський («Курс росiйськоi iсторii», лекцiя VII) дивувався, чому в перiод воен слов’ян з аварами згадуються тiльки дулiби: «Де були пiд час цiеi навали поляни?» І сам вiдповiдав на поставлене питання: «Тодi дулiби панували над усiма схiдними слов’янами i покривали iх своiм iм’ям».

Вважаеться, що дулiби жили на Волинi, тобто суттево захiднiше ареалу лiтописних полян. При цьому дулiбiв фiксують ще захiднiше – в Чехii i на територii сучасноi Угорщини бiля озера Балатон.

Але географiя дулiбiв, виявляеться, набагато ширша. Так, мiсто Болхов в Орловськiй губернii Росii мав образливе на прiзвисько «Дулеб», а в Рязанi «дулебий» означае «косоокий, з рiзними очима».

Ну i, нарештi, на картi сучасного Киева можна знайти Долобський (Дулебський) острiв. Киiвськi князi проводили на ньому своi ради (сьогоднi там засмагають нудисти).

Тому нiчого дивного, що з усiх слов’янських племен тодi вiдомими були тiльки дулiби. Та чи слов’янськими вони було насправдi?

«Повiсть временних лiт» начебто однозначно дае зрозумiти, що так: «Обри воеваша на Словены и примучиша Дулебы сущая Словены».

Але бентежить уточнення, що вони «сущая Словены». Сумний досвiд розкодування взаемин слов’ян i Русi змушуе в цьому засумнiватися.

Прийнято вважати, що слово «дулiби» мае германське походження. Однак у ньому вельми прозоро читаеться назва династii Дуло, до якоi належав хан Кубрат. Тому цiлком можливо, що дулiби були якщо i не повноцiнною болгарською ордою, то, принаймнi, слов’янським плем’ям, керованим ставлеником Великоi Болгарii.

Слiд також врахувати, що могилу хана Кубрата виявлено в Полтавськiй областi, а Аспарух похований на територii сучасного Запорiжжя (обидва факти е безперечними, але альтернативних все одно немае).

Болгарське правлiння у слов’ян з центром в Киевi цiлком могло зберегтися до часiв Аскольда i Дiра.

Ім’я Аскольд, як я вже вiдмiтив, дуже нагадуе назву рiчки Оскол.