Ігри Майї

Те саме Сонце, що дае життя нам, змiнюе i каменi.

Кажуть, нiчний холод стискуе каменi. Неправда. Вони живi, i стискаються, щоб витримати низьку температуру. Розширення i стиснення характеризують так само i роботу серця.

Каменi теж мають серце. Ступаючи по них, торкаючись рукою iхньоi поверхнi, пам’ятай, що перед тобою жива iстота, яка мае безмежну незворушнiсть опiрностi та вичiкування.

Згадай давнiх мудрецiв, котрi, знавши про внутрiшне життя каменiв та металiв, добирали серед них найбiльш придатнi для виготовлення амулетiв i талiсманiв.

Згадай коштовнi прикраси давнiх королiв i жерцiв, що слугували не просто оздобою, а виконували куди складнiшу функцiю нагромадження та вiддачi енергii.

Саме тому, що каменi чинять опiр, вони мають здатнiсть зберiгати упродовж багатьох тисяч рокiв внутрiшню силу, одержану вiд матерi-землi та батька-неба.

Гомони до каменiв, грайся з ними. Вони навчать тебе прадавньоi цiлiсностi й сили. Вони розкажуть тобi про iншi часи i про iншi свiти. Вони скажуть тобi тремкi слова, що продiстануться до тебе мiж розколин.

Своiми кам’яними пальцями, пальцями свого тiла, яке теж е матерiею, погомони з каменями.

Рослини

Вони теж обдарованi життям i дивовижним началом розуму. Майя граеться i з ними, оскiльки мае продовжити iхне життя i примножити форми зеленого свiту.

Як i каменi, рослини е доньками землi i неба. У пошуках таiни землi корiння дiстаеться углиб, а пiд дiею небесних тiл виникае гiлля, квiт i плоди.

В рослинах урiвноважуються двi сили: сила опiрностi i сила розростання.

Вони ростуть, вiдкриваючись до сонця, i водночас укорiнюються в матiнку-землю, чинячи тим справдешнiй опiр. Завдяки своiй укорiненостi вони опираються вiтрам i буревiям. Взимку вони сплять, скинувши листя, а влiтку листя захищае iх вiд палючого сонячного промiння. Але вони живуть, являють себе, перемiщуються i тiшаться власним iснуванням, подiбно до того, як те роблять у свiй спосiб люди.

Рослини всi рiзнi. Навiть у свiтi флори помiтнi значнi вiдмiнностi, зумовленi еволюцiею.

Бувають рослини найпростiшi – маленькi й непомiтнi, i рослини великi й могутнi, немов дерева, що прагнуть уподiбнитися до людей.

Чи придивлялися ви коли-небудь до котрогось дерева? Його стовбур нагадуе наше тiло. Вiд цього стовбура вiдгалужуються такi собi ноги, що вгрузли в землю, i такi собi руки, що тягнуться до неба. Ноги – це коренi. Ними не ходять, але вони прагнуть укоренитися в свiй свiт вельми розумно.