Ігри Майї

– Але ж вашi машинки не такi, як у дорослих… Вони не iздять вулицями. А вашi ляльки – це не справжнi дiти.

– Та ми це знаемо. Але, граючись цими маленькими автомобiлями i цими ляльками, ми вчимося того, що робитимемо, ставши дорослими чоловiками й жiнками. Тодi нас не лякатимуть анi дiти, яких ми матимемо, анi авта, якi нам доведеться водити.

– Отже, ви знаете, що граетеся з iлюзiями?

– Звiсно, знаемо, але не думаемо про це. Якби ми не забували, що це лиш iграшки, ми просто не змогли б гратися. Але ми мусимо гратися, мусимо випробовувати себе в тому, що нам доведеться робити навсправжки завтра.

Тому ми з головою поринаемо в нашу гру i тiшимося нею, як реальнiстю.

Самотнiй хлопчик повернувся до припочатку i, розкинувши розумом, зрозумiв причину своеi безмежноi печалi. Щастя не завжди полягае в знаннi та усвiдомленнi всiх iстин.

Жив собi якось чоловiк, котрого всi називали фiлософом. Вiн був не такий, як iншi, не переймався тим, що iншi, а навпаки, цурався щоденних клопотiв так званих нормальних людей.

Фiлософ розумiвся в життi i смертi, добрi i злi, в долi та ii законах, i все було для нього марнотою.

Тимчасом як люди метушилися, мов працьовитi мурашки, наш фiлософ усамiтнювався в роздумах, не мавши певностi нi в почуттях, нi в думках, нi в будь-чиiх намiрах.

Вiн спостерiгав за iншими з iронiчним осмiхом. Невже вони не розумiють, що беруть участь у великiй грi життя? Невже вони не завважують, що всi iхнi зусилля марнi, адже доля людства вже написана на небесах? Хiба можна страждати i смiятися, жадати i бажати, не здаючи собi справи в тому, що нiщо не варте анi усмiху, анi плачу, анi бажання, анi пристрастi? Їжа для «фiлософа» була доконечнiстю, спання – потребою тiла, кохання – недозрiлiстю та браком самодостатностi.

Читання – звичайнiсiньке марнування часу; дiяння – щось необов’язкове. Але, попри всю свою фiлософiю, вiн не мiг уникнути страждання. Цим вiн уподiбнювався до всiх iнших…

Рiч у тiм, що Майя та ii iгри – це теж закон життя. Одна рiч знати ii пастки, i зовсiм iнша – прагнути iх уникнути.

Пiзнати гру Майi означае усвiдомленiсть. Уникнути iгор Майi означае бути на голову вищим вiд простого фiлософа. Це означае сягнути Бога, вийти за рамки суто людських, найпростiших потреб.

Доки ми пробуваемо на сучасному етапi еволюцii, доти нас невiдступно супроводить Майя. Вона намагаеться не тiльки ввести нас в оману, а й уприемнити запонами й усмiшками важкi випроби, якi нам судилися, якщо ми справдi прагнемо сягнути висот.