Філософія для життя. Пізнати себе краще

Фiзичне зусилля легко уявити, хоча зробити його не так легко, але ми, принаймнi, знаемо, про який тип енергii йдеться. Натомiсть не так просто розпiзнати зусилля, енергiю на психологiчному, ментальному, моральному, духовому рiвнях.

На тонших планах зусилля пов’язуеться з добрим настроем, з пiднесенням. Психологiчно це енергiя, яка дозволяе нам бути спокiйними, врiвноваженими, активними, непiдлеглими негативним i нав’язливим почуттям. Треба докладати зусиль, задiяти багато енергii, щоб досягти такого особливого стану, але це того варте.

Ментальна енергiя використовуеться для увиразнення всiх iдей, якими ми переймаемося, аби виплутатися з густих туманностей, де все мае нечiткi обриси. Ця енергiя необхiдна для упорядкування всiх наших iдей, для гармонiйного iх пов’язання у чудовiй архiтектурi розмислу. Треба докласти зусиль до того, щоб витворити з iнтелекту царину органiзованих i вартiсних форм, i це, безперечно, того варте.

Нашi дii

Одна з найбiльших помилок людей: вони знають, як i що робити, але коли настае на те час, усе роблять так, немов цього не знають… Рiч не в тiм, щоб знати бiльше, а в тiм, щоб жити тим, що знаеш

    Хорхе Анхель Лiврага

Я нiчого не робитиму: обставини несприятливi!

Це можна витлумачити десь так: коли все складатиметься на краще, коли кожна рiч буде на властивому мiсцi (або на тому мiсцi, яке я вважаю таким), коли сприятливо вишикуються всi зорi, коли виникнуть вiдповiднi обставини, коли вирiшаться деякi вiдкладенi проблеми, коли завершиться ремонт у моiй оселi, коли я помiняю мiсце працi, коли скiнчу своi студii…отодi вже я зможу дiяти напевне.

Звiсно, такого бажаного для нас збiгу обставин нiколи не буде. Або ж бажане нами нездiйсненне, i, знавши це, ми й уникаемо дii.

Кожнiй дii свiй час i мiсце, i, попри пов’язання з багатьма iншими обставинами, вона все-таки мае певну самостiйнiсть. Якби це було не так, ми б нiколи нiчого не робили. Унезалежнюючи дii, що iх ми маемо зреалiзувати, нам, можливо, вдасться залагодити безлiч зовнiшнiх несприятливих обставин.

Якщо я дiятиму, що подумають iншi?

Це можна витлумачити десь так: а що скажуть люди? що буде зi мною? чи не втрачу я прихильнiсть i повагу людей? чи зможуть вони зрозумiти, оцiнити, усправедливити те, що я робитиму? Існуе безлiч iнших аргументiв, що свiдчать про страх втратити схвалення чи любов людей, якi мають до нас близький стосунок i дещо спiльного з нами.