Філософія для життя. Пізнати себе краще

    Делiя Стейнберг

Хронiчна втома

Недостатне зосередження на тому, що ми робимо, недостатне вникання в те, що ми робимо, стомлюе нас бiльше, нiж коли ми беремося робити це свiдомо. Накопичена негативна втома дедалi бiльше скорочуе перiоди позитивноi втоми. Суетнiсть, надмiр егоiстичних та депресивних емоцiй, безупинне кружляння довкола тих самих кругойдучих iдей у безвиходi призводить до неминучоi виснаги. Вiдпочивати в таких умовах дуже непросто, якщо не сказати – неможливо. Не варто раз у раз перепочивати пливучи у водi або усамiтнюватися на кiлька днiв, щоб нi про що не думати i спробувати забути своi гризоти.

Цi перепочинки е масками, вивертами й пастками, iлюзiями, якi, зрештою, поступаються задавненiй втомi, не даючи енергii для нових циклiв активностi.

Вмiти вiдпочивати

Стомлюе те, що нас не цiкавить, або те, чим ми не здатнi зацiкавитися; стомлюе нездатнiсть перепочивати у процесi працi; стомлюе нудна механiчнiсть, що не передбачае участi свiдомостi.

Зарадити може цiкавiсть до того, що ми робимо, свiжий погляд i прагнення пiзнати все, що вiдбуваеться довкола нас, у нашому свiтi, залишаючись самим собою i вживаючись в усе, до чого ми прилучаемося.

Дихати чистим повiтрям, дивитись у небо i губитися в ньому, споглядати танець вогню чи плин води, торкатися листя якоiсь рослини чи гратися iз свiйським звiрятком; гомонiти з тими, кого ми любимо, або читати авторiв, якими ми захоплюемося; дiлити з кимось трапезу, фiлiжанку кави або втiху вiд прогулянки, знати, що ми вiчнi, i знати, що маемо досить часу i на найдрiбнiше, i на найбiльше.

Вiдпочивати – це, власне, не стомлюватися невчасно й не до речi вiд того, що не вартуе нашоi втоми.

Таемниця енергii

Непросте мистецтво бути самим собою потребуе постiйного вiдновлення задiяних енергiй. Всi ми маемо певну кiлькiсть енергii, котра, якщо ми ii вичерпуемо з перших спроб, розсiюеться i лишае вiдчуття порожняви та розладу. Енергiя, як i всi сили всесвiту, витрачаеться i вiдновлюеться циклiчно.

Енергiя, яка свiдомо урухомлюеться, автоматично породжуе новi енергетичнi джерела, що слугуватимуть нам i завтра, тож ми стаемо щодалi сильнiшими.

Нашу енергiю урухомлюе зусилля

Всi ми маемо певну кiлькiсть енергii у своему розпорядженнi, зазвичай значно бiльшу, нiж ми гадаемо, та якщо ii не використовувати, вона видаеться слабкою i недостатньою.

Ця енергiя охоплюе всi плани людини – вiд фiзично-тiлесного до тонкого плану волi.