Їжа. Італійське щастя

По-друге, через столiття пiсля цього тут був створений горiховий шоколад – славетний туринський «джандуйя» (gianduia), де какао-компонент змiшуеться до невпiзнання з горiховою масою. Ім’я свое цей продукт взяв вiд типово туринського персонажа, одного з головних серед масок комедii «дель арте», Джан Дуйi («Gianduia» означае «Gioan d’la douja», що перекладаеться рiдною мовою приблизно як «Іван-стакан»). П’емонтський кондитер винайшов цей особливий туринський сорт горiхово-молочного шоколаду в часи вiйни з французами, 1807 року, коли через вiйськове ембарго П’емонт не мав можливостi завозити какао-порошок i довелося обходитись малими запасами.

Саме тодi шоколад стали виробляти наполовину з горiхами.

На вiдкриттi зимовоi Олiмпiади 2006 року в Туринi «джандуйоттi» були справжнiм лейтмотивом, ними манiрно ласували примарнi велетки минулих часiв у кринолiнах i перуках. Нарiвнi з Венерою Боттiчеллi цi шоколадки на пишному олiмпiйському шоу були представленi i як символ савойського П’емонту, i як символ всiеi Італii – краiни, що приймала Олiмпiаду.

П’емонтськi кондитери створили також iнший серйозний спецпродукт на основi какао – «bunet» – це пишний шоколадний мус з ромом i мигдальним прошарком.

А в добу iталiйського «економiчного дива», в 1964 роцi, одночасно зi сходженням зiрки «Бiтлз», свiт осяяв успiх нового продукту, який iталiйцi наважились протиставити американському арахiсовому маслу (peanut butter). Завiдувачi виробництвом у найбiльшiй шоколаднiй компанii «Ферреро», власники цього пiдприемства Джованнi i П’етро Ферреро, представили iталiйському, а згодом i свiтовому ринку новий рiзновид «джандуйi», розроблений спецiально для шкiльних бутербродiв i полуденкiв.

У назвi крему обiгрувалася та сама, що в «peanut», iдея горiха, але до американського кореня «nut» у П’емонтi приростили найнiжнiший iталiйський суфiкс «ella». Який звук, такий смак. Ласощi вийшли легкими, веселими, суто iталiйськими, тобто гнучкими i водночас непереможними. «Нутелла» не дозволила американському арахiсовому маслу заполонити рацiон тiнейджерiв та дiтей Італii. «Нутеллу» полюбили i дiти (природно), i дорослi люди, особливо нонконформiсти, люди лiводемократичного спрямування, а наприкiнцi XX столiття – комп’ютернi генii i просунутi кiберанархiсти, якi вигадали кращу децентралiзовану систему обмiну файлами, яку неможливо контролювати: на честь улюбленого продукту творцi охрестили ii «Гнутеллою».[74 - http://www.gnutella.com http://www.gnutella.