Їжа. Італійське щастя

) набуло популярностi «комунiстичне» смаження вiдбивних бiфштексiв i ковбас на грилях i барбекю в мiських парках, на стадiонах, на свiжому повiтрi, при скупченнi народу i загальному ентузiазмi.

Поступово цi величезнi свята зросталися з традицiйними iталiйськими саграми, i центральне мiсце в меню вiддавалось мiсцевим спецстравам i спецпродуктам. Так само, як у минулi епохи на папертях соборiв i домських площах, сьогоднi на стадiонах, у скверах i парках пiд шатрами «Унiти» цiлi родини спiльно смажать, накривають столи, iдять i разом миють посуд.

А пiсля вечерi все мiсто п’е вино i танцюе до пiзньоi ночi.

Народ таки згуртований – особливо за iжею. Але на рiвнi високоi полiтики лiвi сили в Італii, як вiдомо, винятковою згуртованiстю не вiдзначаються. У дев’яностi роки комунiстична партiя припинила свое iснування, i на ii мiсцi утворилися двi партii – «Демократична партiя лiвих сил» (Partito democratico della sinistra) i не надто до неi дружня «Новозаснована комунiстична» (Rifondazione comunista).

Лiдер демократичних лiвих сил Массiмо Д’Алема в 1991 роцi пiдсумував те, що сталося, застосувавши природну для iталiйських ораторiв, журналiстiв, полiтикiв мову «кулiнарного коду»: «Вiд нас вiдiйшли тi, хто полюбляв смажити яловичi вiдбивнi на святах “Унiти”».

Цим справа не обмежилась. Полiтичнi чвари знайшли собi мiсце також у лонi «д’алемiвцiв», тобто демократiв, що вiдокремилися вiд комунiстiв. У лютому 1998 року, закриваючи з’iзд демократичноi лiвоi партii у Флоренцii, Д’Алема здiйснив замах на святая святих – емiлiанськi «тортеллiнi» (рiзновид пельменiв).

А «тортеллiнi» ж були головним спецпродуктом на саграх «червоних Емiлii i Романьi»! То була iкона партизанського руху, символ прогресу i народностi, прапор революцiйноi боротьби![6 - Тут i далi використовуються, серед iншого, матерiали книги: Ceccarelli F. Lo stomaco della Repubblica: cibo e potere in Italia dal 1945 al 2000 (2000).]

Римлянин Д’Алема, атакуючи емiлiанськi «тортеллiнi», напевно, не розрахував удар… Вiн припустився величезноi помилки, бовкнувши (перед самiсiньким обранням на посаду прем’ер-мiнiстра Італii!), що не схильний оплакувати «лiвi сили, схильнi до емоцiй, охочi до розкидання метеликiв, розклеювання манiфестiв i лiплення тортеллiнi».

[7 - «Sinistra fatta di militanti generosi, capaci di distribuire i volantini, attaccare i manifesti, e preparare i tortellini» У вид.: Fabio Martini. «D’Alema: noi e l’Ulivo per governare». La Stampa, 15.02.1998.