Їжа. Італійське щастя

Вони доставлялися з маетку в мiсто, де забезпечували життя родини, ними годувались безпосереднi виробники – раби, ними населення провiнцii виплачувало бiльшу частину податкiв. Будь-яке вiдхилення вiд цього неперебутного, загального, свiтовизначального порядку уявлялося морально неприпустимим i небезпечним. Тiльки становище сiльського господаря було справдi гiдним, тiльки дохiд, отримуваний вiд землi, давав «чесне багатство». Земля – вища, священна цiннiсть, людина, що не обробляе свою землю, – не гiдна ii…»

Це пiдтверджуеться, наприклад, промовою Цицерона на захист Секста Росцiя, де оратор прямо говорить про два ставлення до сiльського життя: «Я… знаю багатьох, хто… те саме сiльське життя, яке, по-твоему, мае слугувати для паплюження i звинувачень, вважае i найбiльш чесним, i найбiльш солодким».

[18 - «Sed permultos ego novi… qui… vitamque hanc rusticam, quam tu probro et crimini putas esse opportere, et honestissimam et suavissimam esse arbitrantur» – Cicero. Pro Sex. Rosc., XVII, 48.] Така система цiнностей утвердилася ще в часи, «коли на консульство обирали просто вiд плуга». [19 - «Cum ab aratro arcessebantur, qui consules fierent» див. Cicero. Rosс., XVIII, 50.] Про те саме у Вергiлiя у «Георгiках»:

Орач розорюе землю широко загнутим плугом;

З неi живе цiлий рiк, пiдтримуе дiм i державу,

З неi худобу годуе i стада бичкiв надiйнiших.[20 - Вергiлiй. Георгiки. ІІ, 513–515. Пер. Миколи Зерова (Микола Зеров. Твори в двох томах. К.: Днiпро, 1990).]

Сiльське господарство було основою економiки грекiв i римлян, а трьома стовпами цього благородного сiльського господарства були: зерно, вино, оливкова олiя.

Кожним з продуктiв завiдував олiмпiйський бог: Деметра / Церера – зерном, Дiонiс / Бахус – вином, Афiна / Мiнерва – олiею.

У Грецii боги сперечались за могутнiсть, за володарювання Афiнами, за визнання свого продукту-символу. Посейдон вибив зi скелi воду, Афiна виростила оливу, перемогла iнших богiв, мiсто назвали на ii честь. Цю перемогу до того ж розцiнили як перемогу жiночого начала над чоловiчим, творчого – над агресивним.

На жаль, перемога обернулась для жiнок сльозами. В «Енциклопедичному словнику» Брокгауза i Ефрона у статтi «Родина» читаемо:

«…олива i джерело води. Афiняни, дiзнавшись вiд оракула, що пiд оливою уособлюеться Афiна, а пiд джерелом – Посейдон, скликали народнi збори, щоб вирiшити, чиiм iм’ям назвати мiсто. Жiнки, якi в тi часи мали право голосу в народних зборах, висловились за Афiну, чоловiки – за Посейдона.