Їжа. Італійське щастя

Рис «Вiалоне Нано Веронезе», дрiбнозернистий, виведений у XV столiттi бенедиктинськими черницями з абатства Грумоло. Черницi органiзували мелiорацiю болiт навколо Верони, поклали край мефiтичним, тобто небезбечним для здоров'я, випаровуванням, прокопали по всiй областi канали i влаштували рисовi поля (risaie), що донинi дають гарнi врожаi.

Каштани тревiзанських гiр i мед Белюнських Доломiтiв.

Спецнапоi

Бiле iгристе вино «просекко». «Резентiн» (rеsentin) – граппа, налита в чашечку вiд випитоi кави (витончене гурманство чи каприз?).

Маслинова олiя

Як i решта краiн Середземномор’я, Італiя засновувала свою економiку i культуру на оливах. Доволi велика за обсягом лiтература узгоджуе маслиновi гаi з психологiею, iсторiею, релiгiею Апеннiнського пiвострова. Оновленi друкованi матерiали випускаються щороку, коли проходять найважливiшi нацiональнi конгреси та виставки. У листопадi в Мiланi дiе «Салон запаху i смаку», що його влаштовують для дегустаторiв маслиновоi олii з усього свiту.

У лютому одночасно в Сiенi та в Римi проходить «Тиждень олii», у Веронi щороку вiдбуваеться «Мiжнародний салон маслиновоi олii». Щороку в червнi на Сицилii проходить «Археолiо – Маслиновий ярмарок» з курсами пiдвищення квалiфiкацii для фахiвцiв i мережею мобiльних кухонь-кафе для любителiв середземноморськоi кулiнарii, основою якоi е маслини i маслинова олiя.

Культ олii Італiя успадкувала вiд Стародавнього Риму, а Рим – вiд Грецii.

Це вiдомо з мистецтва та лiтератури античностi. Культ олii у Грецii був частиною мiфологii, вiн пов’язаний з культом землеробства, обробленоi i облагородженоi людиною землi, не залишеноi у первозданному виглядi.

Римська культура, так само як грецька, не поважала необроблену природу. Бiльше того, в системi цiнностей, пiдтримуванiй грецькими та римськими мислителями, необроблена природа була негативною антитезою цивiлiзацii (civitatis) та мiста (urbs), тобто ладу, створеного людиною, що прагне видiлитися з природи.

Оброблене поле i сад – те, що римляни називали «ager», тобто обробленi землi, позитивно протиставлялось «saltus», незайманiй природi.

Чудовий дослiдник римського побуту Г. С. Кнабе пише:

«Основою стану i джерелом життя впродовж усiеi iсторii <античного свiту> залишалась земля. Справжнiй, повноправний громадянин полiсу – громадянськоi спiльноти – завжди власник землi, який живе перш за все ii плодами.