Їжа. Італійське щастя

Прочани

У явлення про Італiю як про обшир постiйного руху, на зразок велетенського аеропорту – людськi потоки течуть, роздiляються на рукави, одержують вiдомостi та рекомендацii, рухаються в зазначених напрямках, губляться в незнайомiй мiсцевостi, нервуються, довiряються порадникам, тягнуть вантажi, проходять перевiрки, купують сувенiри, вирують перед вивiсками з iнформацiею, застоюються в пунктах, де продаеться щось iстiвне або де треба отримувати подорожнi грамоти… i знову течуть за запропонованими маршрутами, а потiм iх заступають на цих маршрутах новi мандрiвники – це уявлення мае понад двотисячолiтню iсторiю.

Через Стародавнiй Рим проходили найбiльшi середземноморськi шляхи. Але найважливiше – що землями Італii з VIII по XII столiття пролягала дорога до Святоi землi. А з XIII столiття Італiя стала для всiх християн свiту не просто краiною, що лежить на шляху до Єрусалима, а самодостатньою, головною i основною метою релiгiйного паломництва.

Органiзована система паломництва до Риму створена була наприкiнцi XIII столiття.

Саме в тi часи римська церква розробила i запровадила систему iндульгенцiй i рекомендованих маршрутiв для спокутних i богомольних походiв, винайшла Чистилище i ввела в релiгiйну практику ювiлеi.

До того часу християни по-iншому уявляли собi промiжне (не райське i не пекельне) потойбiчне буття. Вони вiрили, буцiмто iснуе переддвiр’я раю, накопичувач, який iменуеться «прохолода». Це слово побутувало також у Росii.

У Даля ми знаходимо вiдповiдник поняттю «refrigerium»: «Прохлада и прохлад м. сев. вост. покой, нега, обилие, жизнь в довольстве, утеха. Дай вам Бог век в прохладе жить, нужи не знать!» У Росii теж розумiли радiсть «прохолоди», але все ж думаеться, що позитивне уявлення про холод повинно було виникнути в умовах середземноморського лiтнього пекла…

Промiжний стан душi описано навiть у Старому Заповiтi («Лоно Авраамове»). Та коли католицька церква запропонувала парафiянам iдею Чистилища, а Данте негайно ж прославив i увiчнив цю iдею у своему головному творi – «Божественнiй комедii» – стало ясно, що промiжний стан у католикiв – не те саме, що у евреiв.

У католикiв Чистилище – це не очiкування раю, а продовження пекла. Це не «прохолода», а, як ми бачимо у Данте, поневiряння.

Чистилище вiдрiзняеться вiд пекла тим, що мука в Чистилищi не нескiнченна, як у пеклi, а дозуеться пропорцiйно до грiхiв.