Їжа. Італійське щастя

Син Олени, перший iмператор-християнин Костянтин, нi про що, схоже, так не дбав, як про заснування гiдних мiсць для зберiгання релiквiй, перенесених його матiр’ю. За Костянтина, в IV столiттi були закладенi тi самi чотири основнi римськi базилiки, якi й донинi е обов’язковими етапами паломництва. Цi базилiки символiзують, за походженням головних своiх релiквiй, святi для християнства мiсця свiту: храм Св. Іоанна – Єрусалим, Св. Петра – Константинополь, Св. Павла – Александрiю i Св. Марii – Антiохiю, мiсто, де вперше, за свiдченням «Дiянь апостолiв», було запроваджено у вжиток слово «християнин».

Взагалi для повноцiнного паломництва необхiдно довести число церков до семи, тобто обiйти всi сiм пагорбiв Семипагорбного Граду, i додати до основних чотирьох також церкви Св. Хреста Єрусалимського, Св. Лаврентiя i Св. Себастiана (двi останнi з названих – входи в найдавнiшi катакомби, в яких першi християни ховалися вiд переслiдувань i хоронили своiх небiжчикiв).

Найщасливiшим паломництвом вважалося таке, що включало лицезрiння папи римського. Саме це мав на увазi Гоголь, зазначаючи в листi до О. С. Данилевського вiд 15 квiтня 1837 року: «Я приiхав до Рима якраз напередоднi свiтлого свята, i перше, що побачив, був папа. Таким чином, я виконав давне правило…» Про той же ритуал у листi вiд 13 травня 1838 року вiн згадував уже геть iронiчно: «Золотарьов пробув пiвтора тижнi у Римi i, побачивши, як папа мие ноги i благословляе народ, вирушив у Неаполь, щоб швиденько оглянути все, що можнаоглянути».

З часом релiгiйне ставлення до святинь Рима поширилось також на римськi пам’ятки, якi не мали безпосереднього релiгiйного значення. Ось що писав з роздратуванням Іполит Тен у 1864 роцi про видовище, яке вiдкриваеться вiдвiдувачевi Колiзею: «У центрi цирку стоiть хрест; людина мiщанського вигляду в синьому одязi пiдходить до нього в мовчаннi, скидае капелюха, складае зелену парасольку i з нiжним благоговiнням кладе три чи чотири швидких поцiлунки на дерево хреста.

За поцiлунок належить вiдпущення грiхiв упродовж двохсот днiв».[34 - За: Тэн И. А. Путешествие по Италии (1866). Пер. князя В. Барятинского и М. Зайцевой. С. 15. Колiзей з усiею очевиднiстю шанували як мiсце мучеництва християн, але позитивiстська свiдомiсть сприймае його не iнакше як «цирк». Крiм того, Тен подорожував Італiею у добу Рiсорджiменто.