Їжа. Італійське щастя

А мiж iншим… Я пригадав, що менi траплялося також мандрувати сотнi кiлометрiв по Ланге (моi рiднi краi, що iх Олена згадуе у роздiлi, присвяченому П’емонту), щоб доставити одного французького друга (друг той справжнiй gourmet) туди, де трапляються найлiпшi трюфелi Альби. Іншого разу я проiхав безлiч кiлометрiв, запрошений на страву «банья кауда» до Нiцци Монферрато – там обiд починався опiвднi, а закiнчувався о п’ятiй вечора, i все, крiм завершальноi кави, було дуже начасничене.

Я поплентався у дальне передмiстя Брюсселя, щоб куштувати оте iхне славетне бельгiйське пиво (gueuze), яке можна пити тiльки на мiсцi, – воно не терпить перевезення. До речi, майте на увазi, що ви можете туди не iздити – жодного порiвняння з хорошим англiйським елем.

То що ж, цiкава менi iжа як основна тема книжки чи нецiкава? Повернiмося до згаданих прикладiв. Того останнього разу я потягнувся свiт за очi, щоб зрозумiти, якого сорту пиво смакуе бельгiйцям, другого – щоб продемонструвати iноземцевi особливостi п’емонтськоi культури, третього – щоб знову пережити призабутий ритуал, що пробуджуе у мене в пам’ятi чарiвнi миттевостi дитинства.

У всiх трьох випадках я звертався до iжi не заради шлунка, а заради культури. Точнiше, я хочу сказати – не тiльки для того, щоб вiдчути в ротi певний смак, а для того, щоб досягти осяяння, оживити спогад, щоб зрозумiти (або дати зрозумiти iншим) суть традицiйного дiйства, а отже, типу цивiлiзацii.

Отодi я й усвiдомив, що так, природно, у себе в Мiланi або Болоньi, до того ж коли я один, без товариства, заради простоти задовольняюся пiцою у сусiдньому будинку i не думаю про кулiнарнi тонкощi. Однак, опиняючись за кордоном, ще до походу по музеях i соборах, коли я для початку просто тиняюся вулицями, намагаючись заблукати, простую куди ноги несуть, роздивляюся, що там за люди, що виставлено у вiтринах, в якi кольори пофарбованi будинки, я, водночас, принюхуюсь до пахощiв iжi, якi долинають з помешкань i ресторанiв.

Потiм неминуче надходить момент знайомства з мiсцевою iжею, тому що, доки не розкуштую ii, я не зможу зрозумiти мiсцевого життя, уявити, про що думають i як мiркують мiсцевi жителi.