Їжа. Італійське щастя

Кращий спосiб iсти нагрiтий трюфель – настругати його на простий селянський пiдiгрiтий хлiб, крапнувши кiлька мiлiлiтрiв натуральноi маслиновоi олii – тiльки умбрiйськоi: у неi смак слабо виражений, тим часом як у тосканськоi надмiру сильний фруктовий запах, а сицилiйська маслинова олiя – занадто пряна. Поверх стружок трюфеля i крапель олii пропонуеться розмiстити кiлька кристалiв найкрупнiшоi солi. Дрiбна сiль у вишуканих рецептах iталiйськоi кухнi взагалi не зустрiчаетья.

Тим, хто готуеться зважитись на такого роду покупку, слiд мати на увазi одне суттеве правило. Той же самий сезон не бувае добрим i для трюфелiв, i для вина – трюфелi гарнi восени пiсля мокрого лiта, а вино – пiсля сухого й спекотного.

Взагалi-то у Альби немае повноi монополii на бiлi трюфелi. Чудовi трюфелi знаходять iнодi в областi Марке, в бургу Сант-Агата Фельтрiя i в Тосканi в околицях Сан-Мiньято. Інодi вдалi екземпляри трапляються у найвiддаленiших куточках Молiзе.

Щасливi трюфельнi полювання трапляються ще й пiвденнiше, навiть важко уявити – виявляеться, iнодi бiлi трюфелi виростають також у Калабрii.

Сагра трюфелiв в Альбi, в провiнцii Кунео, бувае в першу недiлю жовтня. Учасники процесii проносять, як у давньоримському трiумфi, кращi екземпляри бiлих, прославлених на цiлий свiт трюфелiв Альби. Далi тягнеться процесiя вiзкiв, вiдбуваеться битва ослiв i обрання королеви краси – «la bella Trifolera» («прекрасноi трюфельницi»).

Жерцi цього культу не байдужi до благодiйних iмпульсiв. Інодi гiльдiя трюфельникiв передае виторг вiд кращих десяти грибiв на благодiйнi справи – наприклад на пiдтримання наркологiчного центру Сан-Патрiньяно у Романьi. Завдяки продажу цих десяти найбiльших трюфелiв лiкувальний центр на 200 лiжок здатен протриматись кiлька мiсяцiв. Втiм вiн уже вiдкрив i свiй вишуканий ресторан «Вiте», де подаються тi самi трюфелi та працюють молодi люди, що намагаються позбутися або вже позбулися наркотичноi залежностi.

Трюфелi, як уже зазначалося, добувають не лише в П’емонтi, але також у Францii i в Умбрii. Але е на свiтi страва, яку iдять лише у П’емонтi. Це найвiдомiша п’емонтська iжа – «bagna cauda», або на мiсцевому дiалектi «bagna ca?da» (дослiвно – «тепла ванна»): духмяна нагрiта сумiш олii та часнику, з розтертими кiльками, в яку запущене розтоплене коров’яче масло.