Етика

Це я доведу наступним чином: якщо розум належить до божественноi природи, то вiн не може, за природою своею, як наш розум, бути позаду зрозумiлих речей (як багато хто думае) або ж бути одночасно iз ними, оскiльки Бог в силу своеi причинностi iснуе ранiше усiх речей (за королларiем І тези 16), але, навпаки, iстина i формальна сутнiсть речей саме така тому, що такою об'ективно iснуе у розумi Бога. Тому розум Бога, наскiльки вiн уявляеться складовою сутностi божоi, е дiйсно причиною речей – як iх сутностi, так i iх iснування.

І це, здаеться, було помiчено й тими, котрi стверджували, що розум Бога, воля i сила – те ж саме. Отже, якщо розум Бога е единою причиною речей, тобто (як ми показали) як iх сутностi, так i iх iснування, то вiн неодмiнно мае бути вiдмiнний вiд них як щодо сутностi, так i щодо iснування. Бо створене причиною вiдрiзняеться вiд своеi причини саме тим, що воно отримуе вiд причини. Наприклад, людина е причиною iснування, але не сутностi iншоi людини[10 - Це вiчна iстина. ]; звiдси по сутi вони можуть бути абсолютно подiбними, але мають рiзнитися за iснуванням. Тому якщо iснування одного скiнчиться, то внаслiдок цього не скiнчиться iснування iншого; але якщо б сутнiсть одного могла би бути знищена i стати помилковою, то була б знищена також сутнiсть iншого. На цiй пiдставi рiч, котра е причиною i сутностi, i iснування якоi-небудь дii, мае вiдрiзнятися вiд такоi дii як щодо сутностi, так i щодо iснування. Але розум Бога е причиною i сутностi, i iснування нашого розуму; таким чином, розум Бога, оскiльки вiн уявляеться складовою божественноi сутностi, вiдрiзняеться вiд нашого розуму як щодо сутностi, так i щодо iснування, i нi в чому iншому не може бути схожий iз ним, окрiм назви, як нам хотiлося довести. Щодо волi доведення може бути розвинене точно таким же чином, як це легко може бачити кожен.

ТЕЗА XVIІІ

Бог е постiйною (iманентною), а не перехiдною, причиною всiх речей.

Доведення

Все, що iснуе, iснуе у Боговi i мае бути уявлене за допомоги Бога (за тезою 15), i тому (за королларiем І тези 16) Бог е причиною речей, котрi перебувають у ньому.

Це перше. Далi, поза Богом не може бути жодноi субстанцii, тобто (за тезою 14) речi (за визначенням 3), котра iснувала б поза Богом, в собi. Це друге. Отже, Бог е iманентною, а не перехiдною, причиною речей – що i треба було довести.

ТЕЗА XIX

Бог або всi атрибути Бога е вiчними.