Етика

Доведення

Бо Бог е (за визначенням 6) субстанцiею, котра (за тезою 11) неодмiнно iснуе, тобто (за тезою7) субстанцiею, до природи котроi належить iснування, або – що те ж саме – iз визначення котроi випливае, що вiн iснуе: таким чином (за визначенням 8), вiн е вiчним. Далi, пiд атрибутами Бога треба розумiти те, що (за визначенням 4) виражае сутнiсть божественноi субстанцii, тобто те, що належить до субстанцii: те саме, кажу я, що мають мiстити в собi i атрибути. Але до природи субстанцii (як я вже довiв тезою 1) належить вiчнiсть; таким чином, кожен iз атрибутiв мае мiстити в собi вiчнiсть, а тому всi вони е вiчними, – що i треба було довести.

Схолiя

Ця теза якнайкраще розкриваеться також тим способом, котрим я довiв (теза 11) iснування Бога. Із цього доведення, кажу я, випливае, що iснування Бога, як i його сутнiсть, е вiчною iстиною, потiм, у 1-iй частинi, 19 тезi Principiorum philosophiae Cartesii (Принципи Декартовоi фiлософii) я iншим способом довiв вiчнiсть Бога, i тут немае потреби повторювати його.

ТЕЗА XX

Існування Бога i його сутнiсть – те ж саме.

Доведення

Бог (за попередньою тезою) та всi його атрибути е вiчними, тобто (за визначенням 8) кожен iз його атрибутiв виражае iснування. Таким чином, тi ж самi атрибути Бога, котрi (за визначенням 4) виражають його вiчну сутнiсть, виражають разом iз тим i його вiчне iснування, тобто те саме, що становить сутнiсть Бога, становить разом iз тим i його iснування; тому iснування i сутнiсть його – те ж саме, що i треба було довести.

Королларiй І

Звiдси випливае 1, що iснування Бога, як i його сутнiсть, е його вiчною iстиною.

Королларiй ІІ

Випливае 2, що Бог або всi його атрибути е незмiнними. Бо якби вони змiнювалися щодо iснування, то мали б також (за попередньою тезою) змiнюватися i щодо сутностi, тобто (як зрозумiло само собою) з iстинних стати помилковими, – що абсурдно.

ТЕЗА XXІ

Все, що випливае iз абсолютноi природи якого-небудь атрибута Бога, мало б завжди i нескiнченно iснувати, або ж за допомоги того ж атрибута iснуе вiчно i нескiнченно.

Доведення

Хто заперечуе це, нехай уявить, якщо можливо, що в якому-небудь атрибутi Бога iз його абсолютноi природи випливае що-небудь, що звичайно i мае обмежене iснування або тривалiсть; наприклад, у мисленнi iдея Бога. Але мислення, коли воно передбачаеться атрибутом Бога, неодмiнно, (за тезою 11) нескiнченне за своею природою. Оскiльки ж воно мiстить в собi iдею Бога, воно передбачаеться скiнченним.