Етика

Пiд вiчнiстю я розумiю саме iснування, наскiльки воно уявляеться неодмiнно випливаючим вже лише з визначення вiчноi речi.

Пояснення

Бо таке iснування, як вiчна iстина, уявляеться як сутнiсть речi i тому не може бути пояснене тривалiстю або часом, хоча б ми уявляли собi тривалiсть, що не мае нi початку, нi кiнця.

АКСІОМИ

I. Все iснуюче iснуе або в собi, або в iншому.

II. Те, що не може бути уявлене за допомоги iншого, мае бути уявлене само собою.

III. З даноi певноi причини неодмiнно випливае дiя, i навпаки, якщо немае певноi причини, то неможливо, щоби була дiя.

IV. Пiзнання дii залежить вiд пiзнання причини i мiстить ii в собi.

V. Речi, котрi не мають нiчого спiльного мiж собою, не можуть бути зрозумiлi за допомоги одна одноi, або поняття однiеi речi не мiстить в собi поняття iншоi.

VI. Істинна iдея мае бути згiдна зi своiм змiстом (cum suo ideato).

VII. Що може бути уявлене неiснуючим, сутнiсть того не мiстить в собi iснування.

ТЕЗА І

Субстанцiя за природою передуе своiм станам (модусам).

Доведення

випливае з визначень 3 i 5.

ТЕЗА ІІ

Двi субстанцii, що мають рiзнi атрибути, не мають нiчого спiльного мiж собою.

Доведення

випливае також iз визначення 3. Бо кожна субстанцiя мае iснувати в собi i уявлятись сама собою, або уявлення однiеi не мiстить в собi уявлення iншоi.

ТЕЗА ІІІ

З тих речей, котрi не мають нiчого спiльного мiж собою, одна не може бути причиною iншоi.

Доведення

Якщо вони не мають нiчого спiльного, то, таким чином (по аксiомi 5), не можуть бути зрозумiлi взаемно, а тому (по аксiомi 4) одна не може бути причиною iншоi, – що i треба було довести.

ТЕЗА IV

Двi або багато рiзних речей рiзняться мiж собою або вiдмiннiстю атрибутiв субстанцiй, або вiдмiннiстю iх станiв (модусiв).

Доведення

Все iснуюче iснуе або в собi, або в iншому (по аксiомi 1), тобто (за визначеннями 3 i 5) поза розумом не iснуе нiчого, окрiм субстанцiй та iх станiв. Отже, поза розумом немае нiчого iншого, що би могло рiзнити багато речей мiж собою, окрiм субстанцiй, або, що те ж саме (за визначенням 4), iх атрибутiв i iх станiв, – що i треба було довести.

ТЕЗА V

У природi речей не може бути двох або декiлькох субстанцiй тiеi ж самоi природи або того ж самого атрибута.

Доведення

Якби було декiлька рiзних субстанцiй, то вони повиннi були б рiзнитися або вiдмiннiстю атрибутiв, або вiдмiннiстю станiв (за попередньою тезою).