Етика

Якщо лише вiдмiннiстю атрибутiв, тодi можна припустити, що може бути лише одна субстанцiя з одним i тим же атрибутом. Якщо ж вiдмiннiстю станiв, то – оскiльки субстанцiя за природою передуе своiм станам (за тезою 1) – розглянута без станiв, а сама по собi, тобто (за визначенням 3 i по аксiомi 6) розглянута правильно, вона не може бути уявлена вiдмiнною вiд iншоi, тобто (за попередньою тезою) не може бути кiлькох субстанцiй, а лише одна, – що i треба було довести.

ТЕЗА VI

Одна субстанцiя не може бути створена iншою субстанцiею.

Доведення

У природi речей не може бути двох субстанцiй з однаковим атрибутом (за попередньою тезою), тобто (за тезою 2) таких, котрi б мали щось спiльне мiж собою; тому (за тезою 3) одна не може бути причиною iншоi, або одна не може походити вiд iншоi, – що i треба було довести.

Королларiй

З цього випливае, що субстанцiя не може бути створена чимось iншим. Бо у природi речей немае нiчого, крiм субстанцiй та iх станiв, як випливае з аксiоми I i визначень 3 i 5.

Але вона не може бути створена й iншою субстанцiею (за попередньою тезою). Отже, субстанцiя абсолютно не може бути створена чимось iншим, – що i треба було довести.

Інакше

Це ще легше довести абсурднiстю протилежного. Бо якщо б субстанцiя могла бути створена чимось iншим, то пiзнання ii мало б залежати вiд пiзнання ii причини (за аксiомою 4), а тому (за визначенням 3) вона не була б субстанцiею.

ТЕЗА VII

До природи субстанцii належить iснування.

Доведення

Субстанцiя не може бути створена чимось iншим (за королларiем попередньоi тези); вона, таким чином, повинна бути причиною самоi себе, тобто (за визначенням 1) сутнiсть ii обов'язково мiстить в собi iснування, або до природи ii належить iснування, – що i треба було довести.

ТЕЗА VIII

Будь-яка субстанцiя е неодмiнно нескiнченною.

Доведення

Існуе лише одна субстанцiя з одним i тим же атрибутом (за тезою 5), i до ii природи належить iснування (за тезою 7).

Отже, за своею природою вона буде iснувати скiнченною або нескiнченною. Але вона не може бути скiнченною. Бо (за визначенням 2) вона мала би бути обмеженою iншою субстанцiею такоi ж природи, котра також неодмiнно мала б iснувати (за тезою 7); тому iснували б двi субстанцii з однаковим атрибутом, що абсурдно (за тезою 5). Таким чином, iснуе нескiнченна субстанцiя, – що i треба було довести.