Етика

А звiдси ми можемо зробити висновок iншим способом, що iснуе лише одна субстанцiя однiеi i тiеi ж природи, – що я вважав вартим зусиль довести тут. Але щоб зробити це як слiд, необхiдно зауважити: 1) що iстинне визначення кожноi речi не мiстить i не виражае нiчого, окрiм природи речi, котра визначаеться. З чого випливае, 2) що жодне визначення не мiстить i не виражае якого-небудь вiдомого числа iндивiдуумiв, оскiльки воно нiчого iншого не виражае, окрiм природи речi, котра визначаеться. Наприклад, визначення трикутника не виражае нiчого iншого, окрiм простоi природи трикутника, але воно не виражае якого-небудь вiдомого числа трикутникiв.

3) Необхiдно зауважити, що для кожноi iснуючоi речi неминуче мае бути яка-небудь певна причина, з котроi вона iснуе. 4) Нарештi, слiд зауважити, що ця причина, з котроi яка-небудь рiч iснуе, або мае мiститись у самiй природi i визначеннi iснуючоi речi[5 - Саме тому, що до природи ii належить iснування.], або мае бути поза нею. З цих тез випливае, що якщо у природi iснуе яке-небудь вiдоме число iндивiдуумiв, то неминуче мае бути причина, чому iснуе саме стiльки iндивiдуумiв i чому не бiльше i не менше. Якби, наприклад, у свiтi iснували двадцять осiб (для бiльшоi ясностi я припускаю, що вони iснують одночасно i що ранiше за них не iснувало iнших), то для того, щоб пояснити, чому iх iснуе двадцять, не достатньо було б показати причину людськоi природи загалом, але, крiм того, необхiдно було б показати причину, чому iснуе саме двадцять, а не бiльше i не менше, оскiльки (за зауваженням 3) щодо кожноi з них мае iснувати причина, чому вона iснуе. Але ця причина (за зауваженнями 2 i 3) не може мiститись у самiй людськiй природi, оскiльки iстинне визначення людини не мiстить в собi двадцяткового числа.

Тому (за зауваженням 4) причина, чому iснують цi 20 осiб i, отже, чому iснуе кожна з них, неодмiнно мае iснувати поза кожною iз них; а звiдси слiд зробити абсолютний висновок, що все те, природа чого може мiстити декiлька iндивiдуумiв, неминуче повинно мати зовнiшню причину, чому вони iснують.

Оскiльки iснування належить до природи субстанцii (як вже показано в цiй схолii), то ii визначення безумовно мае мiстити в собi iснування, i, отже, вже з одного ii визначення маемо зробити висновок про ii iснування. Але iз ii визначення (як ми вже показали в зауваженнях 2 i 3) не може випливати iснування декiлькох субстанцiй. Отже, з нього випливае, що iснуе лише одна субстанцiя однiеi i тiеi ж природи, – що i було запропоновано довести.