Етика

Доведення

Бо частини, на котрi подiлялася б уявлена субстанцiя, або збережуть сутнiсть субстанцii, або нi. Якщо перше, тодi (за тезою 8) кожна частина мае бути нескiнченною i (за тезою 6) причиною себе i (за тезою 5) мае складатися iз рiзного атрибута, а тому iз однiеi субстанцii може скластися iх кiлька, що (за тезою 6) абсурдно. До цього слiд додати, що частини (за тезою 2) не мали нiчого спiльного зi своiм цiлим, i цiле (за визначенням 4 i тезою 10) могло б iснувати i бути уявленим без своiх частин; у безглуздостi цього не сумнiваеться нiхто.

Якщо ж припустити друге, тобто що частини не збережуть природи субстанцii, тодi з цього випливало би, що коли вся субстанцiя роздiлилася б на рiвнi частини, то вона втратила б природу субстанцii й перестала б iснувати, що (за тезою 7) абсурдно.

ТЕЗА ХІІІ

Абсолютно нескiнченна субстанцiя неподiльна.

Доведення

Бо якби вона була подiльна, то частини, на котрi вона була б роздiлена, або збережуть природу субстанцii абсолютно нескiнченною, або нi.

Якщо перше, то, значить, буде кiлька субстанцiй з однiею i тiею ж природою, що (за тезою 5) безглуздо. Якщо ж прийняти друге, то це значило б (як вище), що абсолютно нескiнченна субстанцiя може перестати iснувати, що (за тезою 11) також абсурдно.

Королларiй

З цього випливае, що жодна субстанцiя i, отже, жодна тiлесна субстанцiя, оскiльки вона – субстанцiя, не може бути подiльною.

Схолiя

Що субстанцiя неподiльна, ще простiше можна зрозумiти вже з того, що природа субстанцii не може бути уявлена iнакше як нескiнченною i що пiд частиною субстанцii не може бути уявлено нiщо iнше, окрiм скiнченноi субстанцii, – що (за тезою 8) мiстить в собi явне протирiччя.

ТЕЗА XIV

Окрiм Бога немае i не може бути уявлена жодна субстанцiя.

Доведення

Оскiльки Бог е абсолютно нескiнченною iстотою, у котроi не можна заперечувати жодного атрибута, що виражае сутнiсть субстанцii (за визначенням 6), i вiн iснуе (за тезою 11), то якби була окрiм Бога яка-небудь iнша субстанцiя, вона мала би бути такою, котру можна було б пояснити за допомогою якого-небудь атрибута Бога, i, таким чином, iснували б двi субстанцii з одним i тим же атрибутом, що (за тезою 5) абсурдно; саме тому поза Богом не може бути жодноi субстанцii i, отже, не може бути жодна й уявлена.

Бо якщо б вона могла бути уявлена, то обов'язково мала б уявлятись як iснуюча; але це (за першою частиною цього доведення) безглуздо.