Переяславська Рада. 1654

Щодо польського уряду, то можна буде вдатися до традицiйного пояснення – донцi вчинили так «самовiльно, без царського указу». У разi ж коли цар узагалi вiдмовить Украiнi у вiйськовiй допомозi, то просити хоча б дипломатичноi пiдтримки. Бажаний був би такий дипломатичний демарш щодо польського уряду: «Нехай Пани-Рада (тобто Сенат) на Вiйсько Запорозьке не наступають i в православнiй вiрi iм насилування не чинять, бо як вони й далi будуть чинити iм утиски у вiрi, як перед тим, то царськiй величностi за православних своiх одновiрцiв не вступитися i не постоятися не можна».

Цар не надав Украiнi нi вiйськовоi, нi дипломатичноi допомоги. Попри те що Москва мала велике бажання взяти реванш за нещодавно завданi iй Польщею поразки, вона з огляду на свое непевне тогочасне внутрiшне i мiжнародне становище не наважилася розiрвати договiр, тому й зайняла очiкувальну позицiю. Утiм, контактiв з Богданом Хмельницьким не перервала. Із Москви в Украiну було направлено посольство на чолi з Григорiем Унковським – для вивчення ситуацii.

Московське посольство перебувало в гетьманськiй резиденцii – Чигиринi з 13 березня по 22 травня. Взагалi за перiод з 1649-го до початку 1654 року в Украiнi побувало 13 посольств iз Москви. Водночас з Украiни також вирушали посольства до Москви.

Богдан Хмельницький i далi намагався схилити Москву до вiйни з Польщею, на кожному етапi переговорiв виступав iз пропозицiею: Москва надае вiйськову допомогу Украiнi для протистояння польському наступу, а за це Украiна приймае протекторат Московськоi держави.

Пiсля Зборiвського договору з Польщею у 1619 роцi (на що Богдан Хмельницький змушений був пiти внаслiдок сепаратноi угоди кримського хана з королем) гетьман активнiше веде переговори щодо московськоi допомоги. Вiн вдаеться до обiцянок навернути кримського хана пiд царський протекторат i в той же час повiдомляе, що хан кiлька разiв закликав гетьмана iти разом на Москву. Украiнський гетьман вiдкинув цю пропозицiю, проте вiн давав зрозумiти царю, що коли той зволiкатиме з допомогою Украiнi, то можлива i така небезпека для Москви.

У 1651 роцi через порушення поляками Зборiвського договору вiдновилася украiнсько-польська вiйна. Водночас почали псуватися i московсько-польськi вiдносини. У Москвi в лютому 1651 року вiдбувся Земський собор, на якому духовенство з патрiархом i бояри дали свою згоду взяти гетьмана з Вiйськом Запорозьким пiд царський протекторат. Але якихось реальних крокiв зроблено не було.