Переяславська Рада. 1654

Саме так, щоправда досить експресивно, щодо московських дипломатичних урядовцiв та iхнiх специфiчних документiв висловився пiддячий Посольського приказу Г. Котошихiн, який емiгрував до Швецii: «Пишут они в статейних списках не против того, как говорено, а прекрасно виставляючи свой разум на обманство, через чтоб достать у царя себе честь й жалованье большое; и не срамляютея того творити, понеже о том, кто на них может о таком деле объявить. Для чего так творят? Для того: росiйского государства люди природою своею спесивы, и необычные ко всякому делу, понеже в государстве своем наученiя никакого добраго не имеют и не приемлют, кроме спесивства, и безстыдства, и ненависти, и неправды».

Бутурлiнський звiт царю, який грiшить неповнотою, а в деяких мiсцях неточнiстю, був розтиражований у безлiчi радянських видань, особливо останнiх десятирiч. Вiн вiдомий нам також i з пiдручникiв iсторii СРСР (iсторiя Украiни, як ми знаемо, довгий час у навчальних закладах Украiни не викладалася).

На Радi в Переяславi Богдан Хмельницький з'явився пiд гетьманським бунчуком в оточеннi генеральних старшин i полковникiв. У своiй промовi, змалювавши вкрай тяжкий стан Украiни, у якому вона опинилася пiсля шестирiчноi виснажливоi кривавоi вiйни, продовжити яку погрожувала Польща, вiн сказав, що единий порятунок – це пiддатися пiд захист сильноi держави з тим, щоб одержати вiд неi вiйськову допомогу – Туреччини, Кримського ханства чи християнського православного царя.

Закiнчив свою промову гетьман такими словами:

«А буде хто з нами не згоден тепер, куди хоче вiльна дорога». Учасники Переяславськоi ради – старшина усiх рангiв, козаки i мiщани висловились: «Волим пiд царя московського православного».

Гетьман i старшина з'явилися на «съезжему» дворi, де мешкали московськi посли. Там i вiдбулася офiцiйна аудiенцiя з посольством. Посли вручили царську грамоту Богдану Хмельницькому, який i передав ii генеральному писарю Івану Виговському, а той зачитав «всем людям явно».

У грамотi говорилося, що цар «велел принять под свою высокую руку гетмана Богдана Хмельницкого й все Войско Запорожское с городами и землями и будет вспомоществовать им протiв недругов ратными людьми». Пiсля того Богдан Хмельницький i Бутурлiн обмiнялися промовами.

Потiм мала вiдбутися присяга. У зв'язку з церемонiею присяги гетьмана i старшини в церквi виникли серйознi ускладнення.